“Ти ніколи мені цього не пробачиш!” вигукнула сестра, коли Ігор вирішив піти з дому, не піддавшись на їхні маніпуляції заради племінниці.
За недільним обідом у матері Ігор помітив, що вона з сестрою весь час переглядаються та несміливо пересміюються, що було їм зовсім не властиво.
“Щось вони знову задумали”, нервово подумав він. “Тільки б якусь аферу знову не вплутали. Жінки ж довірливі, їх кожен шахрай обведе навколо пальця. А головне ніколи не зізнаються в помилках, лише потім, коли вже нічого не виправиш. Ну мати зрозуміло, вона вже літня людина, але ж сестра Чому вона постійно вірить усьому? Наче ж не дурна!”
Ігор ще раз перевів погляд з матері на сестру, а потім на племінницю, яка сиділа мовчки, немов загублена у власних думках.
Щоб розірвати це незручне мовчання, він запитав:
Ну що, Соломійко, як тобі навчання в університеті? Подобається?
“Ти ніколи мені цього не пробачиш!” знову пролунав голос сестри.
Так, дядьку, дуже! Все просто чудово. Але от вона несміливо підвела на нього очі.
Що таке? здивувався Ігор. Я сам закінчив цей університет і не жалкую. Диплом престижний, мене відразу взяли на роботу, буквально з руками відірвали. А потім я сам собі карєру будував, і все завдяки освіті.
Так, Соломія, підхопила мати. Дядько Ігор сам вступив, без жодних звязків, на бюджет, сам навчався, червоний диплом отримав, усього сам досяг. Ось він який, бери з нього приклад. Ніколи він мені клопоту не завдав і твоїй мамі завжди допомагав!
Так, Ігор мій любий брат, посміхнулася сестра Наталя. Я від нього стільки добра бачила. Він завжди за мене горой стояв. І тебе допоміг виростити після розлучення з Віталієм. І мамі батька замінив після його смерті. Він у нас справжній чоловік і захисник.
“Щось тут не так”, подумав Ігор. “Їм щось від мене потрібно, тому й такі лагідні. Зазвичай Наталка мене звинувачує в розлученні, мовляв, я не знайшов спільної мови з її Віталієм. А як з ним знаходити спільну мову, якщо він тільки про пиятику й думав? Не працював ніколи, я його сам на кілька місць влаштовував, а він там і тиждня не витримував. Все скаржився, що мало платять, що я йому спеціально погані місця шукаю, а він творча натура, все себе шукає. А тепер виходить, що я найкращий брат. Ну-ну!”
Випивши чаю, всі перейшли у вітальню й розташувалися перед телевізором, але за напруженими поглядами жінок Ігор зрозумів: головна розмова попереду.
Слухай, Ігорку, нарешті не витримала мати, у нас тут така справа вона на хвилину замовкла.
Розумієш, брате, мяко почала Наталя, Соломія вже доросла, вона не хоче зі мною жити.
Це ж нормально, коротко засміявся Ігор. Вона доросла, мабуть, уже й хлопець є. Так, племінниця?
Соломія нічого не відповіла, лише опустила очі й почервоніла.
У її віці це природньо, продовжив Ігор. Молодь має ставати самостійною. А ти ж, напевно, їй все ще ніс витираєш, ні до чого не підпускаєш. Якщо не хоче з тобою жити можна спробувати гуртожиток.
Який гуртожиток! обурилася мати Ганна Степанівна. Там же що твориться! Ти ж сам памятаєш!
Нічого там поганого не твориться, різко відповів Ігор. Все під контролем. Я проти гуртожитку нічого не маю. Відірветься від маминої спідниці навчиться самостійності. Давно вже пора!
Ні, Ігор, ти нас не так зрозумів, заспокійливо промовила Наталя. Соломія доросла, їй уже девятнадцять. І справді, у неї є хлопець, дуже нам з мамою подобається інтелігентний, розумний, звати Олег. Може, у них щось і вийде. Але треба подумати і про майбутнє. Гуртожиток це лише на час навчання, а далі що?
А далі? Знайде роботу, зніматиме житло. А потім візьме іпотеку, багато хто так робить. А ще є програма «Молоді фахівці на село» там і підйомні дають, і житлом забезпечують.
Ні, дядьку, я в село не хочу, надула губи Соломія. Я б навпаки до Києва поїхала. Але там, кажуть, дуже дороге житло. І знімати теж дорого.
Ось і треба дівчині трамплин у доросле життя підготувати, вступила бабуся. Гаразд, не будемо крутити, ми всі найближчі родичі й вважаємо, що ти, Ігорку, маєш Соломії допомогти.
Яким чином?
У теперішній час є можливість взяти іпотеку за пільговою програмою. Ми з Наталею трохи грошей відклали, думаючи про майбутнє Соломії, а ти маєш оформити цю іпотеку на себе. Звісно, треба буде дещо підлаштувати, та в тебе ж є власне житло. До того ж у тебе є друзі в IT, той твій однокласник Шевченко Олексій він якраз і розповів нам про цю програму. Каже, із задоволенням тебе до себе влаштує.
