**Розлучення серед друзів**
Чи можна лишитися друзями, коли ваші найкращі друзі розлучилися?
Я думала, що розлучення це лише про чоловіка й дружину.
Виявилось, воно торкається й усіх, хто з ними дружив
Наша компанія склалася в Києві, точніше, у його спальних районах там, де довгі вулиці з майже однаковими будиночками, охайними газонами та поштовими скриньками біля дороги.
Спершу ми зустрічалися на курсах «нового життя», на заходах єврейської громади, на дитячих днях народження та шкільних виставах. Через кілька років уже ніхто не уявляв собі свята чи вихідні один без одного.
У компанії було шість пар.
Я з чоловіком.
Оля з Дмитром найближчі.
Ще чотири сімї з дітьми приблизно одного віку.
Наш календар був розписаний, як у великої родини:
Літо поїздки на озеро, шашлики, кукурудза на грилі та День Незалежності в парку з салютом.
Осінь яблука з сидром, Гелловін і Різдво.
Зима лижі, Ханука, Новий рік і дитячі канікули в Карпатах.
Весна Песах із традиційними седерами.
Здавалося, що ця дружба назавжди.
Поки одного дня Оля не подзвонила й спокійно оголосила:
Ми з Дмитром розлучаємося.
Я зависла, як старий ноутбук. Вони ж були ідеальною парою! Ні трошки хмаринки на їхньому родинному небі Чи ми просто не хотіли цього помічати, бо так було простіше?
У підсумку я бовкнула перше, що спало на думку:
А як же наш Різдвяний вечір у вас у підвалі? Ти ж обіцяла гуся з гречаною кашею
Свято все ж таки відбулося, але в нас: щоб гусю не пропадати.
Дмитро прийшов із новою дівчиною.
Ми ж цивілізовані люди, незграбно підморгнув він друзям.
Красуня була молодшою за тридцять: коси до пояса, ніжки безкінечні, а шортики ледве прикривають попу. Чоловіки непомітно ковтали слину, дружини закачували очі.
Оля фуркнула:
Ну-ну, подивимось, як вона заспіває, коли дізнається, який він жлоб!
І раптом до мене:
Ти взагалі чия подруга?!
Свято було зіпсоване.
У відповідь Оля привела на наступний день народження якогось застарілого ботанчика у мішкуватому костюмі й круглих окулярах. Він увесь вечір нудно товк «розумні» промови, перемішані з плоскими жартами, і тихо зігнувся, так і не отримавши підтримки ні від чоловіків, ні від жінок.
Вдома колишня пара стала постійною темою обговорень.
Дружини дружно підтримували Олю.
Чоловіки, хоч і робили вигляд, що обурені підлістю Дмитра, потай захоплювалися.
Почалася складна дипломатія.
На мій день народження запросили лише Олю з дітьми «щоб дітям було веселіше».
На літнє шашлики Дмитра з черговою феєю: «там усі пють і їдять, спілкуватися особливо не треба».
Найважче ювілеї.
Марійка, готуючись до срібного весілля, драматично зітхала в трубку:
Галю, я не знаю, як їх розсадити. Ми не витримаємо перестрілку їхніх поглядів.
Ми з нею цілу годину малювали схему розсадки:
Дмитра з дівчиною у кут за колону.
Олю до каміна й десертного столика.
Дітей куди вийде.
Може, пощастить, хтось захворіє і не прийде? з надією зітхнула Марійка, а потім пошепки вибачилась сама перед собою.
Кульмінація була на випускному їхньої доньки.
Зал улюбленої піцерії, квіти, кульки, музика.
Оля з одного боку довгого столу.
Дмитро з іншого.
Посередині торт, як роздільна смуга.
Дмитрова красуня з декольте на радість хлопцям гортала телефон. Дружини шипіли на чоловіків очима. Чоловіки робили вигляд, що їм цікава лише піца.
Я спробувала розрядити обстановку:
Головне, що ви обидва прийшли. Дитині радість
Холод був такий, що піца перетворилася на морозиво.
Поступово все заспокоїлося.
Ми частіше почали бачитися з Олею і цікавіше, і безпечніше.
З Дмитром спілкування звелося до рідкісних «лайків» і випадкових зустрічей біля «Епіцентру».
І я зрозуміла просту річ: розлучаються не лише чоловік і дружина. Трохи розлучаються й друзі.
Тепер кожне наше свято як засідання Радбезу: суворий етикет і продумана розсадка.
Різдво, наприклад, ми зустрічаємо у два заходи:
Спочатку з Олею гусь із яблуками.
Потім із Дмитром стейки та його чергова фея в міні-шортах.
А недавно я подумала: якщо хтось ще розлучиться, нам доведеться відкривати окремі чати на кожне свято.
Дружба ніби жива, але тепер вона як членство в «Епіцентрі» індивідуальна, з обмеженнями й суворими умовами використання.
А іноді мені здається: якби можна було оформити розлучення по дружбі офіційно,
ми б теж підписали папери
тільки без адвокатів і аліментів,
але з графіком шашликів і правом на «спільних друзів по вихідних».
Розлучення штука заразна. Навіть якщо воно чуже