Той день був затягнутий сірим туманом, наче сама природа вклонилася перед жалем. Люди в чорному повільно збиралися в церкві, перешіптуючись спогадами про добру, світлу жінку, яку сьогодні проводжали у вічність. Усі казали пішла з життя занадто рано, залишивши люблячого чоловіка та чотирирічного сина.
Хлопчик стояв біля батька, міцно стискаючи плюшевого зайця. Його губи тремтіли, але він не плакав священник не звелів підходити прощатися із померлою. Раптом дитина розридалася, вирвавшись з батькових рук, і закричала на всю церкву:
Це не мама! Моєї мами тут немає! Вона не там! Тату, не відпускай! Відвези мене до мами!
Спочатку всі подумали, що це лише дитячий жаль, реакція на смерть, яку він не може осмислити. Але хлопчик не вгамувався, бючись в істериці та вчепившись у деревяну труну:
Це не вона! Не її обличчя! Це не мама!
Люди почали перезиратися. Батько, збліднувши, завмер, ніби його вразила блискавка. Щось у синовому голосі змусило його серце стихати. Подолавши жах, він підняв руку та ледве чутно попросив зупинити церемонію.
Відкрийте прошепотів він. Відкрийте труну.
Робітники недовірливо глянули на нього, але побачивши його вираз обличчя, підкорилися. Кришка повільно піднялася. І тоді всі побачили щось жахливе й неймовірне.
Тиша. Труну відчинили, і в наступну мить лунав крик. Хтось закрив обличчя руками, хтось відступив. Перед ними лежала жінка. Але це була не вона.
Зовсім інша. Риси обличчя були інші, і навіть під макіяжем була чужа хоч і зі схожою зачіскою та статурою.
Батько здригнувся, вхопившись за край труни. Він усвідомив: син не збожеволів. Він був правиним. Це дійсно була не вона.
Скандал спалахнув миттєво. За годину морг підтвердив жахливе: тіла переплутали. Через халатність працівників тіло матері не було серед підготовлених до поховання.
Де вона була ніхто не знав. Розпочалися пошуки. Морг у паніці дзвінком родичам інших померлих, перевіряючи записи, бірки, допитуючи персонал.
Справжнє тіло знайшли через шість годин. Його готували до кремації в іншому місті, в іншому морзі. Якби не крик хлопчика, її б більше ніколи не побачили.
