Куди це? А хто нам варитиме?
Що ти вигадуєш? Куди збираєшся? А хто тепер готуватиме? здивувався чоловік, побачивши, що робить Марічка після сварки з його матірю
Марічка глянула у вікно. Сіра, похмура погода, хоча за вікном рання весна. У їхньому невеличкому містечку на півночі України майже ніколи не бувало сонячних днів. Можливо, тому й мешканці були такі похмурі та недружні.
Вона й сама помічала, що все частіше її обличчя позбавлене усмішки, а зморшка на чолі, що ніколи не розглажувалася, додавала їй років.
Мамо! Я піду на прогулянку! скрикнула донька, Соломія.
Добре, кивнула Марічка.
Що «добре»? Дай гроші.
А що, прогулянки вже не безкоштовні? зітхнула жінка.
Мамо! Ну які питання?! втратила терпець донька. На мене чекають! Швидше! А чому так мало?
На морозиво вистачить.
Ну й жадібна ж ти! кинула Соломія, але відповіді матері вже не почула, бо вибігла з хати.
Ну й ну похитала головою Марічка, згадуючи, якою солодкою дівчинкою була Соломія до переходного віку.
Марічко, я голодний! Коли буде їжа? нетерпляче гукнув чоловік, Тарас.
Іди та їж, відповіла байдуже, ставлячи миску на стіл.
А подаси мені? запитав.
Марічка ледь не випустила каструлю з рук. Що він вигадує
У кухні їдять, Тарасе. Хочеш їж, не хочеш не їж, сказала вона, сідаючи сама.
За пятнадцять хвилин Тарас зявився на кухні.
Холодне фу.
Довше збирався.
Я ж тебе просив! Ні любові, ні турботи! Ти ж знаєш, що зараз матч! кинув він, закидаючи в рот шматок курки. Несмачно.
Марічка лише закатила очі. З цими матчами чоловік ставав невпізнаваний. Ставки, гаджети, дорогі квитки Захопився, хоча в молодості спорт його не цікавив.
Не присівши жодного разу, Тарас схопив банку «для настрою», чіпси «від голоду» та повернувся до телевізора. А Марічка лишилася в кухні прибирати брудний посуд.
Ніхто не оцінив її праці.
Вона була виснажена після чергування працювала старшою медсестрою в лікарні. Щодня її чекав стрес на роботі, а вдома замість спокою ще одна зміна: принеси, пода