Знаєш, Юрку, вона тобі сестра, а я дружина. І мені вже важко бачити, як ти забираєш від наших дітей і везеш усе Катрі.
Юрко і сам розумів, що дружина має рацію, але не міг інакше. Коли сестрі була потрібна підтримка, він завжди був першим, ще з малих літ.
Юрчику, подаруй мені цвяшок, гукала семирічна Катруся, стоячи на пеньку біля старого сараю.
Навіщо тобі цвяшок? насторожився девятирічний брат.
Буду кішці будиночок робити.
Знову?! Минулого разу як ми його зробили, вона й дивитися на нього не хотіла, а ти тоді цілий тиждень надувалась.
Тепер буде інакше, бо я його мякою тканиною обшию.
Так і росли як дві гілки з одного кореня. Мати працювала на фабриці, батька не стало рано. Юрко, хоч і малий, взяв на себе чоловічі справи. Навчився лагодити велосипед, міняти труби, гріти обід.
Юрчику, а як думаєш, я стану актрисою?
Ти вже актриса. Ось учора впала, плакала, а потім сміялась і варення їла це ж цілий спектакль був.
Роки минали. Юрко вивчився на слюсаря, переїхав до міста, одружився з Марійкою.
Катруся пішла у педагогічний, жила в гуртожитку, навідувалася до брата, як тільки могла.
Марійка лише зітхала:
Юрку, твоя сестра вже велика. Може, час їй самостійно справлятися?
Вона мені не валіза, щоб звідси віднести й забути, тихо відповідав Юрко. Вона моя кров.
Після навчання Катруся поїхала в село за розподіленням. Жила в холодному гуртожитку зі старою піччю і малою зарплатою. Юрко приїжджав на кожні свята:
Казав тобі купи обігрівача.
Не на що, треба підручники дітям купувати.
Я тобі привіз. І ще теплу кофту.
А Марійка не буде сваритись?
Буде. Але ти більше не мерзнутимеш.
Одного разу вона подзвонила в сльозах:
Брате я чекаю дитину.
Ну що ж, вітаю а чого ж плачеш?
Він пішов. Каже «не готовий».
Йому ще гірше буде. Тримайся. Я приїду.
Та ні, не треба Я якось сама
Катрусю, тут і міркувати нема чого.
Він приїхав наступного дня. Привіз їжу, гроші, ковдру й дитячий одяг.
Марійка дуже сердиться, сказав, сидячи за столом.
Я не хочу, щоб через мене були сварки
Слухай. Моя дружина хороша жінка, але не вона мене виховувала.
Ти ж розумієш, що це не так, як телефон купити Це серйозно.
Саме тому я й тут.
Юрко був поруч у найважливіший день. Тримав племінника на руках, немов найдорожчий дар.
Як назвеш?
Богданко.
Гарне імя. Виросте буде за тебе триматися, як я.
Після народження сина допомагав постійно: то гроші на суміш, то ремонт, то візок. А Марійка тим часом мовчки холоділа.
Одного вечора вона сказала:
Юрку, я не проти, щоб ти допомагав сестрі. Але коли щоразу береш від нашого сімейного це вже не підтримка. Це шкод