“Ти більше мені не потрібна”: як чоловік покинув дружину напередодні материнства
Цього пятничного вечора, коли Марійка поверталася з роботи, вона й уявити не могла, що цей день змінить усе. Відчинивши двері їхньої київської квартири, вона, як завжди, гукнула:
Любий, я вдома!
Тиша. Дивна, важка тиша повисла в кімнатах.
Дивно… Він уже мав би бути тут, подумала вона й пішла у спальню.
Відчинивши двері, вона завмерла на порозі. Її чоловік, Богдан, квапливо складав речі у валізу.
Богдане… Що ти робиш? прошепотіла вона, відчуваючи, як стискається серце.
Я йду, холодно відповів він, навіть не піднявши на неї очей.
Йдеш? Але чому? Що сталося?
Усе через твого батька, випалив він зі злістю.
Мого батька? Яким чином він тут до чого?
Марійка нічого не розуміла ні його слів, ні цієї ситуації. Але перед її очима руйнувався їхній спільний дім, у який вона вклала стільки любові й терпіння.
Вони познайомилися, коли Марійці було двадцять вісім. Богдан, на вісім років старший, був впевненим у собі, харизматичним, досвідченим. Тоді їй здалося, що вона знайшла чоловіка свого життя. Родина, друзі усі нагадували, що час одружуватися, що біологічний годинник тикає. І вона почала бачити у кожному залицяльнику майбутнього чоловіка що лише відлякувало їх.
Але з Богданом було інакше. Вони зустрілися в київській кавярні завдяки колезі, і між ними відразу пройшла іскра. Він був уважним, чарівним. А коли дізнався, що у Марійки є власна квартира у Печерському районі, нова машина, добре оплачувана посада в державній установі та батько-підприємець став ще ніжнішим і турботливішим.
Через рік вони влаштували розкішне весілля, яке повністю оплатив її батько. Богдан не заперечував. Навпаки із задоволенням погодився на посаду в одній із крамниць свого тестя.
Їхнє спільне життя спочатку нагадувало казку: подорожі за кордон, романтичні вечері, подарунки. Але була одна деталь, яка псувала усе: Богдан ніколи не витрачав жодної гривні. За все завжди платила Марійка. Спочатку вона не звертала уваги. Потім почала питати. Згодом благати.
Чому я все тягну на собі? скаржилася вона подрузі. Мені хочеться відчувати, що мене люблять, піклуються.
Але Богдан лише сміявся:
Не переживай, рибко. Усе гаразд. Не вигадуй проблем.
На роботі він робив мінімум, більшість часу проводив у телефоні, а гроші, які заробляв, таємно відкладав на свій рахунок. Марійка ні про що не здогадувалася.
Потім вона тяжко захворіла. Місяць лежала в лікарні, і Богдан рідко її відвідував, тоді як батьки бували щодня. Повернувшись додому, вона пережила шок: квартира була у жалюгідному стані.
Ти навіть не прибрав? скрикнула вона.
А навіщо? Це ж жіноча справа, відповів він, знизуючи плечима.
Але я була в лікарні, Богдане! І завжди я маю все прибирати?
Ну, ти вже вдома. Самій і прибери.
Виснажена, вона замовила клінінг. Лікарі сказали: одужання займе щонайменше рік. Про вагітність не могло бути й мови.
Через рік, коли лікар нарешті дав добро, вона з хвилюванням розповіла про це Богдану.
Уявляєш? Ми можемо спробувати… У нас нарешті може зявитися дитина!
Ну… Не зараз, я зайнятий, буркнув він, не відриваючись від ігрової приставки, PlayStation, яку вона подарувала йому на свої гроші.
Тижні минали. Він ухилявся. А потім одного дня випалив:
Слухай, Марійко… Я йду. І дитина з тобою мене не цікавить.
Що?!
Я тебе не люблю. Не кохав ніколи. Ти була просто зручною. Квартира, гроші, машина. Тепер мені набридло. Ти більше ні на що не потрібна.
Богдане, ти… ти не можеш так вчинити. Ти ж бачив, через що я пройшла, скільки чекала…
Твої проблеми, не мої. Я роблю, що хочу.
Він закрив валізу, кинув туди приставку й пішов.
Марійка лежала у прострації днів, не їла, не спала. Через три дні її батьки, стурбовані, забрали її до себе. Побачивши дочку в такому стані, її тато ледве стримав лють.
Вони відвезли її у свій будинок під Києвом. Богдана звільнили того ж вечора, а завдяки звязкам тесть закрив його банківський рахунок. Усе, що він накопичив зникло.
Богдан опинився без грошей, без роботи, без житла. Ледве вистачило на найм кімнатки. І жодних планів на майбутнє.
Через кілька місяців Марійка знайшла нову роботу. Там вона зустріла чоловіка Андрія. Він був не першої молодості, але чесний, спокійний, і відразу почав ставитися до неї з повагою та добротою.
А ще через півроку стався маленький диво: дві рожеві смужки на тесті. Сльози, сміх, дзвінок