Далі жити
Два роки самотності минули для Влади. Так склалося, що в двадцять сім років вона залишилася вдовою. Вони з чоловіком прожили разом лише рік, вже мріяли про дітей, коли все раптом зруйнувалося.
Максим прийшов з роботи раніше з головним болем.
Відпросився у начальника, голова розривається, сказав він дружині, коли та повернулася з роботи та побачила його блідим, що лежить у ліжку.
Максю, може викликати швидку? У тебе вже не перший раз такі напади, наполягала Влада.
Не треба, відлежуся, відповів він і відвернувся до стіни.
Зараз зроблю тобі мятний чай, пішла на кухню.
Поки заварювала, думки не давали спокою:
Чому він не хоче до лікарня? Треба якось його переконати. У тридцять три роки так мучитися це не нормально.
Вона принесла чай, поставила на тумбочку й тихо покликала:
Максю, Максиме Він не відповів. Вона торкнулася його за плече нічого.
Тоді штовхнула сильніше та ж мовчанка. З переляком набрала швидку, а потім, вже зі сльозами, подзвонила свекрусі.
Віро Іванівно, Максим не рухається
Зараз прийду, відповіла та.
Свекруха прийшла раніше за лікарів жила у сусідньому будинку. Коли приїхала швидка, молодий лікар перевернув Максима, перевірив пульс і сумно сказав:
На жаль, він помер. Мої співчуття
Потім усе здавалося туманом. Допомагали сусіди, бо обидві жінки були пригнічені горем. Після похорону їм було важко приходити до тями. Та вони підтримували одна одну, часто бачилися. Добре хоча б, що обидві працювали на роботі можна було трохи відволіктися.
Влада залишилася сама у новій квартирі, куди вони з Максимом переїхали півроку тому. Вона постійно дивилася на весільні фото на стінах. Хоча Віра Іванівна й казала прибрати їх, вона не могла цього зробити. Влада не хотіла змиритися з втратою. Чоловік пішов так рано Лікарі знайшли у нього підступну хворобу мозку, тому все відбулося швидко.
Зустрічалися вони півтора року, жили разом, але весілля постійно відкладали. Спочатку збирали гроші на квартиру, потім лікували матір Максима у неї дуже боліло коліно, довелося міняти суглоб. Урешті все налагодилося, вони одружилися й зажили у новій оселі.
Якось Віра Іванівна знову прийшла до Влади. Хто вона тепер? Колишня свекруха? Та вони й далі жили дуже дружно. На її честь, Віра відмовилася від спадщини на користь невістки. Раз на тиждень вони бачилися, часто дзвонили.
Минув рік, а Влада так і не змогла забути чоловіка. Та Віра Іванівна почала ніжно натякати:
Владочко, ти ж молода, не можна сидіти вдома. Сходи з подругами, розважся. Час уже оживати. Мабуть, Максим не хотів би бачити тебе такою згаслою. Ви дуже любили одне одного, але життя триває. Тобі скоро тридцять це ще початок.
Не знаю, Віро Іванівно Наче я померла разом із ним. Нічого не хочеться, відповідала Влада.
Ось тому й кажу встряхнися! У твої роки так не можна. Ще буде щастя, і діток народиш. Хоч і не моїх кровю, але я їх любитиму, як онуків, посміхалася свекруха. Я тобі завжди допомагатиму. Адже в мене більше нікого немає
Тут Віра Іванівна заплакала. Хоч і трималася міцно, та розуміла зі смертю сина втратила все.
Поступово Влада почала відтавати. З колегами кілька разів сходила в кафе, а свій перший День народження без Максима відзначила з Вірою Іванівною. Веселощів не хотілося, тому вони сиділи удвох за чаєм з тортом. Посередині столу стояла ваза з трояндами такими самими, які колись дарував Максим.
Свекруха подарувала їй вишивку у рамці два кошенята гріються біля каміну.
Це на щастя, запевнила вона.
Настала зима. Снігу ще було мало, але до Нового року лишився місяць.
Перший Новий рік без тебе шепотіла Влада, дивлячись на фото.
Віра Іванівна порадила:
Прибери фотографії зі стін. Залиш одну в рамці і досить.
Не піднімається рука зітхала Влада, але одного разу свекруха сама зняла їх, залишивши лише одну.
Якось вона запитала:
Як зустрічатимеш Новий рік?
Вдома. На роботі буде корпоратив, схожу, але то раніше.
Свекруха запропонувала:
А не поїхати нам у санаторій? Мені запропонували путівки. Що скажеш?
Не знаю
Все одно сидітимеш вдома. Там, звісно, переважно літні люди, але свіже повітря тобі не зашкодить.
Влада неохоче погодилася.
Однаково, де сидіти
У санаторії було нудно. Літні пари, пенсіонери з паличками. Віра Іванівна лікувала коліна, а Влада гуляла сосновим лісом, годувала білок.
Завтра у нас дискотека! радісно повідомила свекруха. Я вже познайомилася з Іваном Петровичем, він також піде з нами.
Влада зрозуміла Віра Іванівна навмисно це зробила, аби підПройшло ще кілька років, і в їхньому будинку вже лунали дитячі сміхи, а Влада, дивлячись на свою сімю, усміхнулася, бо зрозуміла життя не закінчується з втратою, воно просто набуває нових кольорів.