“Ти мені більше не донька. Хто він і звідки не знаю. Мені соромно за тебе. Переїжджай до бабиної хати й живи сама, як доросла. Хай тобі буде уроком.”
“Олю, чула? До нас людей у командировку приїхали допомагатимуть нашим. Давай сьогодні ввечері в клуб сходимо?” радісно розвалилася в кріслі Марічка.
“Марько, ти що? А Ярика з ким лишу? Візьму з собою?” сміється Оля.
“А може, тітку Галю попросимо?” обережно запропонувала Марічка.
Оля махнула рукою.
“Та годі тобі! Вона мені досі за сина дорікає. Адже вона ж хотіла, щоб я за Дмитра вийшла, а я в місто на навчання подалась. Не вступила, зате з животиком повернулась. Цілий рік мовчала, тільки недавно знову заговорила. Іди з кимось іншим. Може, тобі пощастить знайдеш собі пару.”
Марічка зітхнула.
“Добре, піду з Лесею. А завтра розповім усе-все.”
Оля поклала сина спати, а сама вийшла на ґанок. Чути було, як із клубу лунає музика. Закутавшись у хустку, вона уявила, як там усі танцюють і сміються. Марічка, напевно, знову у своїй “тигровій” сукні у ній вона завжди нагадувала Олі веселого метелика. Зітхнула і пішла спати.
Ранком, ледь світ, прибігла Марічка. Як на лихо, мама Олі теж завітала. Оля притулила палець до губ, але де вже спинити Марічку.
“Ой, шкода, що тебе вчора не було! Такі хлопці були! Один мене навіть провожав Вітя звати. Гарно говорить, жартівник. А сьогодні вже на побачення йду!” випалила вона на одному подиху.
Мама Олі суворо подивилася.
“Одружений, мабуть?”
Марічка плечима знизала.
“Не знаю, у паспорт не заглядала. А якщо й так хоч буде що згадати.”
“Ех, дівчата, що ви робите? Ось Дмитро чим не чоловік? Моя вже своє проґавила, але ти, Марічко, ще можеш його серце здобути!” тітка Галя захопилася ідеєю.
“Та годі, тітонько! Кому він потрібен? Та ще й з матірю такою! Боже бережи!” скрикнула Марічка.
Потім повернулась до Олі:
“Там один хлопець був усі дівчата очі вилупили. А він постояв з друзями та й пішов. Навіть не потанцював ні з ким.”
І тут сталося неймовірне. Тітка Галя задумливо промовила:
“Тобі б, Олю, теж слід у клуб сходити. А з Яриком я посиджу. Раптом знайдеш собі гідного чоловіка? Синові ж тато потрібен. Тільки одружених уникай вони відчувають самотніх жінок за версту. Зрозуміла?”
Оля, не вірячи щастю, кивнула. Не стрималась поцілувала маму. Та буркнула:
“Іди вже, лестощиця.”
У своїй найкращій сукні Оля стояла з подругами, весело базікаючи. Як же вона сумувала за таким прост