Бабусю, вам в інший відділ, усміхнулись молоді колеги, озираючись на нову співробітницю. Вони ще не підозрювали, що я скоро стану власником їхньої фірми.
до кого ви звертаєтесь? крикнув хлопець за стійкою, не відводячи очей від смартфона.
Його стильна стрижка і брендована худі говорили про впевненість у собі й байдужість до всього навколо.
Олена Володимирівна поправила просту, але надійну сумку на плече. Вона свідомо одяглася скромно: блузка без надмірностей, спідниця трохи нижче коліна, зручне взуття без підборів.
Колишній директор, Володимир сивий, втомлений від корпоративних інтриг, з яким я завершувала угоду про купівлю, усміхнувся, коли я розкрила свій план.
Троянський кінь, Олено Володимирівно, сказав він шанобливо. Вони клюнуть наживку, не помітивши гачка. Ви їх не розгадаєте, доки не стане запізно.
Я ваша нова співробітниця, відділ документації, її голос був спокійним, без ноток владності.
Хлопець нарешті підвів погляд. Огляднувши її від голови до підборіддя, він посміхнувся так, ніби це був його улюблений жарт.
А, так. Чув, буде поповнення. Перепустку на охороні вже взяли?
Ось.
Він ліниво вказав пальцем у бік турнікета, ніби вказував шлях загубленій комасі.
Ваше робоче місце десь там, у кінці залу. Розберетеся.
Олена кивнула. «Розберусь», подумала, крокуючи до шумного, як вулик, відкритого офісу.
Вона вже сорок років «розбиралася»: рятувала майже збанкрутілий бізнес чоловіка після його раптової смерті, перетворюючи його на прибуткову справу.
Вона впоралася зі складними інвестиціями, які згодом примножили її. Вирішувала, як у шістдесят пять не зійти з розуму в порожньому будинку.
Купівля цієї успішної, хоч і зсередини гнилої ITкомпанії, стала найцікавішим «розбором» за останні роки.
Її стіл розташувався в самому кінці, біля дверей у архів. Старий, подряпаний, з скрипучим стільцем ніби острівець минулого посеред океану блискучих технологій.
Освоюєтесь? пролунав мякий голос над вухом. Перед нею стояла Зоряна, керівниця маркетингу, у бездоганному костюмі кольору слонової кістки.
Від неї пахло дорогими парфумами та успіхом.
Намагаюсь, мяко усміхнулась Олена Володимирівна.
Вам треба розібрати договори по проєкту «Альтаїр» за минулий рік. Воничі в архіві. Не думаю, що це складно, її голос звучав, ніби вона дає завдання новачку.
Зоряна окинула її поглядом, наче розглядаючи рідкісний артефакт. Коли вона пішла, чітко ступаючи підборами, Олена почула за спиною тихий смішок:
У нашого HR вже дах поїхав. Скоро динозаврів на роботу брати.
Олена зробила вигляд, що не чує, і рушила до відділу розробки, зупинившись біля скляної переговорної, де кілька молодих спеціалістів гаряче щось обговорювали.
Жінко, ви щось шукаєте? звернувся до неї високий хлопець, виходячи з-за столу.
Тимох, провідний розробник, майбутня зірка компанії як написано в його «характеристиці», яку, очевидно, сам собі склав.
Так, добрий, я шукаю архів.
Тимох усміхнувся і обернувся до колег, які стежили за сценою, мов за безкоштовним шоу.
Бабусю, здається, вам в інший відділ. Архів це туди, він неозначено махнув рукою в бік її столу. А ми тут справжньою справою займаємось. Такою, що вам і не снилася.
Натовп за його спиною тихенько зрився. Олена відчула, як у грудях піднімається холодний, спокійний гнів.
Вона глянула на їхні самовдоволені обличчя, на дорогий годинник на руці Тимоха. Усе це куплено на її гроші.
Дякую, рівно відповіла вона. Тепер я точно знаю, куди йти.
Архів виявився маленькою душною кімнатою без вікон. Олена швидко знайшла папку «Альтаїр».
Вона методично перебирала документи: договори́, додатки, акти. На перший погляд ідеально, та її досвід підказував: суми в актах для підрядника «КіберСистеми» округлені до цілих тисяч ознака або лінощів, або спроба приховати справжні розрахунки.
Формулювання робіт були розмитими: «консультаційні послуги», «аналітична підтримка», «оптимізація процесів». Класичні схеми виведення коштів, знайомі їй ще з девяностих.
Раптом у двері зайшла дівчина з наляканими очима.
Добрий день. Я Марічка, з бухгалтерії. Зоряна сказала, ви тут Мабуть, без доступу до електронної бази важко? Я можу допомогти.
У її голосі не було краплі зверхності.
Дякую, Марічко. Це було б дуже любязно.
Та не переймайтесь, просто вони ну не завжди розуміють, зніяковіла Марічка, почервоніла.
Поки Марічка пояснювала інтерфейс програми, Олена думала, що навіть у болоті знайдеться чисте джерело.
Не встигла Марічка піти, як зявився Тимох.
Потрібен договір з «КіберСистемами». Терміново.
Він говорив, ніби віддавав наказ.
Добрий день, спокійно відповіла Олена. Я якраз переглядаю ці документи. Дайте хвилинку.
Хвилину? У мене немає хвилини. У мене дзвінок за пять хвилин. Чому це досі не оцифровано? Чим ви тут взагалі займаєтесь?
Його пиха була його слабким місцем. Він був впевнений, що ніхто, тим більше ця стара, не посміє перевірити його роботу.
Я працюю тут перший день, рівно сказала вона. І намагаюсь виправити те, що до мене неї підняли.
Мені байдуже! він підбіг до столу і безцеремонно схапав потрібну папку. Вічно від вас, старих, одні проблеми.
Він вийшов, грюкнувши дверима. Олена не глянула йому вслід. Вона вже побачила достатньо.
Вона дістає телефон і набирає свого особистого юриста.
Михайле, доброго дня. Перевір, будь ласка, компанію «КіберСистеми». У мене підозра, що там щось не так.
Наступного ранку телефон завібрував.
Олено Володимирівно, ви мали рацію. «КіберСистеми» фіктивна структура, зареєстрована на Петрова, двоюрідного брата вашого розробника Богдана. Типова схема.
Дякую, Михайле. Більше я й не хотіла знати.
Кульмінація настала після обіду. Всіх зібрали надійним залом для щотижневої наради. Зоряна сяяла, розповідаючи про нові досягнення.
Ой, здається, я забула роздрукувати звіт по конверсії. Олено, її голос, підсилений мікрофоном, прозвучав з холодною насмішкою, будь ласка, принесіть папку Q4 з архіву. Тільки не загубіться там.
Зал наповнився приглушеним сміхом. Олена спокійно підвелася. Точка неповернення вже була за межами.
Вона повернулася за кілька хвилин. Тимох стояв поруч із Зороною, і вони щось жваво переказували.
Ось і наша рятівниця! виголосив він з фальшивою теплотою. Працювати швидше. Час це гроші. Особливо наші гроші.
Слово «наші» стало останньою краплею.
Олена випрямилась, погляд став холодним і непохитним.
Ви маєте рацію, Богдане. Час дійсно гроші. Особливо ті, що виведені через «КіберСистеми». Вам не здається, що цей проєкт вигідніший вам особисто, ніж компанії?
Обличчя Тимоха зморщилось, усмішка зникла.
Я я не зовсім розумію, про що ви
Справді? Тоді, можливо, поясните всім, ким вам доводиться громадянин Петров?
У приміщенні запанувала гнітюча тиша. Зоряна спробувала втрутитися.
Перепрошую, яке відношення ця співробітниця має до фінансових питань?
Олена навіть не глянула на неї. Повільно обійшла стіл і стала на чолі зборів.
Маю пряму причетність. Дозвольте представитись: Олена Володимирівна Ковальчук, новий власник цієї компанії.
Якби в кімнаті вибіло гранату, ефект був би менш вражаючим.
Богдане, продовжила вона льодовим тоном, ви звільнені. Мої юристи звяжуться з вами та вашим родичем. І радив би вам залишити місто.
Тимох осів на стілець, ніби з нього випустили повітря.
Ви, Зороно, теж звільнені. За професійну некомпетентність і створення токсичної атмосфери.
Зоряна вибухнула.
Як ви смієте?!
Маю на це повне право, коротко відповіла Олена. У вас година на збір. Охорона вас проведе.
Те ж стосувалося всіх, хто вважає вік привітом для зневаги. Молоді з ресепшн і ще двоє з розробки до виходу.
У залі запанував справжній шок.
Протягом наступних днів у компанії почнеться повний аудит.
Її погляд упав на обличчя Марічки, що стояла в кутку.
Марічко, підходьте, будь ласка.
Дівчина, тремтячи, підходила до столу.
За два дні ви стали єдиною, хто проявив не лише професіоналізм, а й просту людяність.
Я створю новий відділ внутрішнього контролю і хочу, щоб ви приєдналися до моєї команди. Завтра обговоримо вашу нову посаду та навчання.
Марічка ошелешено відкрила рот, не в змозі сказати ні слова.
Ви впораєтеся, впевнено заявила Олена. А тепер усі, крім звільнених, до роботи. Робочий день триває.
Вона розвернулася і вийшла, залишивши позаду зруйнований світок надмірної гордості.
Не відчувала тріумфу, лише холодне задоволення, як після добре виконаної справи. Адже, щоб звести міцний дім, спочі треба спочатку очистити майданчик від гнилі.
І саме з цього моменту вона розпочала свою генеральну ревізію.