**Давай поженимось**
Захар був хлопцем тихим і лагідним. Жив із батьками в селі чи то так виховали, чи то вже від природи. Ніяких клопотів із сином Клавдія та Семен не знали. Завжди слухняний, завжди поряд.
А ось у сусідньому дворі постійно лунали крики й лайка. Варвара, сусідка Клавдії та Семена, сама виховувала двох синів Мишку й Тимка, погодків. Та такі жваві хлопці, особливо старший Мишко, що Варвара вже й не знала, як його приборкати.
Мишку, знов ти брата чіпаєш? Ну почекай же ти в мене! лунало з двору.
Він сам перший лізе! Хай не дражниться, а ти завжди за нього! відповідав Мишко, підвищуючи голос.
Оце так! З матірю так розмовляєш?! чулося з сусіднього подвіря.
І так що дня. Варвара скаржилася Клавдії:
Нема з моїми ледачами сладу. У вас завжди тихо та спокійно. Захарко ваш хлопець як хлопець Заздрю тобі, Клаво. Та й що казати твій Семен теж спокійний, у нього син і пішов. А мій був гарячий, сварливий, от і голову склав рано через свій характер. Якби не пив, то й не втопився б А Мишко вилитий батько, ну а Тимко трохи тихіший, та й той братові не поступається. Ох, доля моя
Еге ж, Варю, правду кажеш хлопці в тебе жваві та галасливі. На батьківських зборах твого Мишка вчителька лаяла, як липку. Ти ж не ходиш на збори.
Їхні сини, Захар і Мишко, вчилися в одному класі, дружили, ходили до школи разом. Захар вчився добре, а Мишко ледве-неледве.
Не ходжу я до школи. Соромно слухати скарги на моїх ледачих, особливо на Мишка. Та й на роботі я Не повіриш, Клаво, як побачу вчителів на вулиці зараз же звертаю в інший бік. Знаю, почнуть скаржитися, а мені аж жарко стає, ділилася Варвара. Заздрю тобі, Варю, по-доброму. У тебе Захарко хлопець як хлопець, а в мене вона махнула рукою й пішла до хати.
Хлопці виросли. Мишко лишився таким же жвавим, після девятого класу кинув школу, а Тимко ще вчився.
Вивчуся на водія, відслужу в армії, а там і одружуся, такі плани були в Мишка.
З Захаром тепер спілкувалися по-дорослому. Обидва стали старшими. Захар лишився тихим, лагідним. Любив літом самотужки блукати лісом, збирати гриби. Ввечері сидів на призьбі, пив чай, читав книжки.
Після школи навчився на електрика, з села виїжджати не збирався. Та й батьки не пустили б. Один син.
Тут, у селі, твоє коріння, сину, тут і житимеш, ще давно вирішив Семен, а Захар і не суперечив.
Коли навчався в районі, щодня їздив на заняття автобусом усього півгодини до міста. Але місто йому не подобалося багато народу. З дівчатами не товаришував, хоч і поглядали на нього дівчата. А деякі сміливі самі пропонували сходити в кіно ті, що не знали, який він соромязливий. Він відмовлявся, посилаючись на те, що треба встигнути на автобус.
Захаре, дивись там, не звязуйся з міськими дівками, суворо наказувала йому мати. Вони всі жваві, не помітиш, як опутають
Та годі тобі, мамо хитав головою син.
Він бував у сільському клубі, спілкувався з місцевими хлопцями, часто бував у компанії Мишка. Та на дівчат особливо не дивився, тому й вони до нього ставилися байдуже.
Ніхто не знав, але Захарові в старших класах подобалася дівчина Тетянка, на рік молодша. Але він ніколи нікому про це не розповідав. І боявся її.
На самоті лаяв себе:
Чому я не такий сміливий, як Мишко? Біля нього дівчата юрбою, а я Я й дівчат боюся, червонію, ніякуюсь Подобається мені Тетянка, але я ніколи в цьому не зізнаюся нікому, тим паче їй. А раптом вона сміятиметься з мене? Куди вже мені Коли Тетянка підходить, у мене навіть коліна тремтять. Напевно, так і залишусь самотнім. А от Мишко вже й одружується
Захаре, готуйся на моє весілля. Буде в клубі. Дівчата з Верчиного села приїдуть. Не марнуй нагоди, а то так і залишишся самотнім, сміявся Мишко, блищачи зубами.
Вірка, наречена Мишка, була із сусіднього села, за чотири кілометри. Ось там і знайшов кохання сусід Захара. Хоч багато місцевих дівчат за ним зітхали.
Гаразд, Мишку, обовязково прийду, пообіцяв він.
Весілля у Мишка було галасливе, веселе. У Вірки свідкою була її подруга з того ж села. Був теплий літній вечір, грала музика, гостей було багато. Багато хто танцював, а Захар сидів за столом або виходив на вулицю у приміщенні було душно.
Ось тут-то й помітила Захара жвава світка Даринка. Спочатку вона спостерігала за ним. Зовні Захар був дуже гарним високий, із темним волоссям, сірими очима, тому дівчата, що його не знали, звертали на нього увагу.
Привіт, почув він