Я майже вісім років здавав квартиру парі хлопець і дівчина, обидва з інших міст. Хлопець працював у автосервісі, дівчина продавцем-консультантом. Гроші за оренду покривали комуналку за мою квартиру, за здавану, і ще на пальне лишалося. З жильцями стосунки були нормальні, без нарікань за всі роки. А торік мені дзвонить дівчина й плаче. Розповіла, що в неї знайшли пухлину в грудях, ледве потрапила до лікаря, довго чекала аналізів, і виявилося рак, третя стадія. Хлопець, як дізнався, кинув її. Допомогти нікому друзі є, але не близькі, до того ж не дуже заможні. За оренду платити нема чим, бо основним годувальником був він, а одна вона не потягне, збирається виїжджати. Просила два тижні на переїзд. Вирішила повертатися в село до матері, там є лікарня. Операцію зроблять тут, а далі лікуватиметься вдома. А я розумію їй треба лікування, треба бути в місті, у нас гарна клініка, інший рівень. Дозволив їй жити у квартирі безкоштовно, поки лікується. Якщо зможе платити за комуналку добре, ні то й ні, як-небудь переживу. Вона була вдячна до сліз. З села приїхала її мати, допомагати після операції. Все пройшло добре: і операція, і хімія, настала ремісія.
Доки вони жили в квартирі, все ж таки платили за комуналку не завжди повністю, але щось давали. Казали, що не можуть зовсім на халяву. Найгірше, що я чув від тих, хто знав про цю історію: «Дурень, марно втратив гроші, міг здати іншим!». Так говорили колеги, деякі друзі, навіть мати! Невже люди так здичавіли, що не можуть зрозуміти людину, якій доля вдарила по голові? Колишній до неї так і не повернувся, ще й наговорив гидощів мовляв, з однією грудкою стане потворою. Дівчина гарна, але таке почути жах.
Зараз у неї все гаразд: здорова, ходить до лікарів, прогнози добрі. Працювала, продовжувала знімати у мене квартиру, а потім зустріла хлопця і цього літа вона за нього виходить заміж! Я щасливий за неї, ми підружилися за ці роки, я буду почесним гостем на весіллі. До осені вони хочуть взяти іпотеку й переїхати. Я не збіднів за той час, коли не отримував повної плати за оренду, хоча фінансово було тяжко, не заперечу. Але я радий, що доклав зусиль, щоб допомогти людині врятувати життя. А це важливіше за гроші.