«Досить, все, йду! Скільки можна! Дитина, вічно її плач, допоможи, допоможи а я ж хочу життя, як колись! Хочу бути поруч із дружиною, жінкою зараз до пана Івана заскочу, потім знайду якусь молоденьку ех» сидячи за кермом і обдумуючи, що сьогодні він поставив крапку у своїх стосунках, Тарас нервово затягувався цигаркою.
Їхня історія з Олесею була стара, як світ. Познайомилися, запалали одне до одного, пристрасть, забували про обережність і через кілька місяців вона показала йому тест із двома смужками.
Звісно, народжуй, розберемося, впевнено сказав Тарас, а всі тітки й дядьки радісно закивали: «Ми допоможемо, лише давай онука!»
Потім весілля, вагітність, щасливі сльози син! І все безтурботне життя скінчилося. Дружина перетворилася на заклопотану матір: невиспана, без часу на себе, постійне «допоможи, годуй, зміни».
Куди поділася його весела Олеся? Родичі раптом зникли залишилися самі із своїм батьківством.
Я не готовий! випалив Тарас сьогодні дружині й грюкнув дверима, залишивши її саму з малюком на руках.
Різкий скрегіт гальм Перед машиною несподівано виросла постать у темному.
Ти що, життя не дороге?! вискочивши з авто, Тарас підбіг до незнайомця.
Чоловік у плащі випростався й глянув на нього старечими, набряклими від сліз очима:
Так.
Не чекаючи такої відповіді, Тарас зніяковів:
Діду, вам допомогти? Додому підвезти?
Я не хочу більше жити.
Що ти, старий, не кажи дурниць! Давай сідай, розповідай, може, чим допоможу? Тарас взяв його за руку й посадив у машину.
Ну, говори, діду, він знову закурив.
Довга історія
А я не поспішаю.
Старий уважно подивився на водія, потім на фотокартку на панелі.
Пятдесят років тому я зустрів дівчину. Катерина. З першого погляду. Одружилися швидко, не встигли й оглянутися а вже дитина, син Здавалося б, ось воно, щастя!
Але я хотів, щоб усе було, як раніше: романтика, пристрасть. А дружина втомлена, дитина кричить, робота, гроші Я все на неї звалив, не допомагав.
Потім знайшов іншу молоду, безтурботну. Дружина дізналася, подала на розлучення. З тією жінкою нічого не вийшло, але я й не сумував гуляв собі.
А Катерина вийшла заміж знову. Син вітчима батьком називав. А мені було все одно.
І що далі? нервово перебив Тарас.
Догулявся. Ні сімї, ні дітей. А сьогодні синові пятдесят пішов привітати, а він мене на поріг не пустив. Каже: «Ти мені не батько. Іди гуляй далі».
Діду Куди тебе підвезти? Тарас застукав пальцями по керму.
Та я тут живу, їдь, не турбуйся старий вийшов і попрямував до хрущовки біля дороги.
Тарас дочекався, поки він зайде у підїзд, потім розвернувся і поїхав у супермаркет. Купив квіти.
Пробач Пробач мені, увійшовши додому, він став навколішки перед Олесею, яка ридала. Відпочинь, любов.
Забрав у неї сина, поніс у кімнату, гойдаючи, почав співати хрипко: «Ой ходить сон коло вікон»
Здивований малюк швидко заснув, притиснувши долоньку до татового серця, я билося швидко. Тарас розчулено подивився на нього: «Я хочу побачити, як він росте. Хочу почути: «Тату»
Знову рятував «тонучих»? з усмішкою зустріла Катерина свого чоловіка у дверях. Він вішав плащ на гачок.
Так, рятував. Хтось же мусить пояснювати молодим дурням прости речі.
І як, допоміг?
Собі допоміг у його віці.
Ходімо вечеряти, мій рятівнику. До речі, памятаєш, завтра на ювілей до сина жодних «тонучих», вона ніжно торкнулася його обличчя.
Як можна забути? Пятдесят років нашому хлопчику, нашому щастю, обійнявши дружину, він пішов з нею на кухню, посміхаючись.
Ось така історія. Вірте чи ні ваша справа.
