Ключ брязкнув у замку, і Оксана, намагаючись не шуміти, прокралася в квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивався тонкий промінь світла. Батьки знову не спали, хоча вже далеко за північ. Останнім часом це стало звичкою довгі нічні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді переходили в приглушену перепалку.
Оксана зняла туфлі, поклала сумку з ноутбуком на тумбочку й непомітно пройшла до своєї кімнати. Їй не хотілося пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була поважна проект на роботі не складався, а терміни піджимали.
Крізь стіну чулися приглушені голоси.
Ні, Андрію, я так більше не можу, мама говорила тихо, але в голосі відчувалося роздратування. Ти обіцяв ще минулого місяця.
Наталю, розумієш, зараз не час, батько, схоже, знову виправдовувався.
Оксана втомлено зітхнула. Останнім часом батьки постійно про щось сперечалися, але при ній робили вигляд, що все гаразд. Їм уже за пятдесят, вона давно виросла, але все одно неприємно усвідомлювати, що в їхніх стосунках щось не так.
Вона роздяглася, умилася й лігла під ковдру, але сон не йшов. Думки кружляли довкола одного й того самого. Оксанин брат Ярослав жив окремо, у іншому місті, і рідко приїжджав. Якщо батьки вирішать розлучитися хто з ким залишиться? Кому дістанеться квартира? І чому вони приховують свої проблеми?
Голоси за стіною не втихали. Оксана простягнула руку до тумбочки й намацала навушники хотілося заглушити чужі таємниці музикою. Рука зачепила телефон, і той упав на килим. Піднімаючи його, вона випадково відкрила диктофон. Палець замер над екраном.
А якщо… записати їхню розмову? Просто щоб дізнатися, що відбувається, а не здогадуватися. Адже якщо вона спитає напряму, вони, напевно, відмахнуться, скажуть, що все гаразд.
Совість поколювала неприємним холодком. Підслуховувати негарно, тим більше записувати. Але з іншого боку, це її батьки, її родина. Вона має право знати, якщо щось серйозне.
Наважившись, Оксана ввімкнула диктофон, поклала телефон ближче до стіни й накрилася ковдрою з головою.
Вранці, збираючись на роботу, вона помітила, що й батько, і мама виглядали невиспаними. За сніданком вони майже не розмовляли, лише обмінювалися звичними фразами.
Ти пізно повернулася вчора, помітила мама, наливаючи чай. Знову затрималася на роботі?
Так, проект дописували, кивнула Оксана. А ви чого не спали?
Та так, фільм дивилися, відмахнулася мама, навіть не глянувши на доньку.
Батько втопився в газеті й зробив вигляд, що дуже захоплений статтею.
Сьогодні не чекай мене на вечерю, сказав він, не підводячи очей. Переговори з клієнтами, можу затриматися.
Мама стиснула губи, але мовчала.
Увесь шлях до офісу Оксана боролася зі спокусою прослушити нічний запис. Але в метро було занадто людно, і якось соромно. Вирішила відкласти до вечора.
День тягнувся нескінченно. Нарешті, повернувшись додому, Оксана виявила, що мами немає записка повідомляла, що вона пішла до подруги й повернеться пізно. Батько затримувався, як і обіцяв. Ідеальний момент.
Забравшись на диван і вкрившись пледом, Оксана натиснула кнопку відтворення.
Спочатку було чути лише уривки фраз, потім запис став чіткішим.
…скажемо Оксані? голос батька звучав стурбовано.
Не знаю, зітхнула мама. Боюся, вона не зрозуміє. Адже минуло стільки років.
Але вона має право знати.
Звісно має, але як пояснити, чому ми стільки років мовчали?
Оксана завмерла. Про що вони? Яку правду від неї приховують?
А памятаєш, як усе починалося? раптом спитав батько, і в його голосі промайнула усмішка.
Як же, усміхнулася мама. Я думала, це ненадовго, а виявилося на все життя.
Зате яке життя вийшло, хмикнув батько. Хоч часом було нелегко.
Особливо коли зявилася Оксана.
Серце дівчини стиснулося. Що означає «особливо»? Вона була небажаною дитиною? Чи справа в чомусь іншому?
Але ми впоралися, продовжував батько. І вона виросла чудовою.
Так, у маминому голосі відчувалася гордість, і Оксана трішки розслабилася. Але тепер треба вирішувати, що робити далі. Я втомилася від цього подвійного життя, Андрію.
Подвійного життя? Оксана похолола. Невже в когось із них роман на стороні? Чи вони обоє зраджують один одному? Від цієї думки стало нудно.
Наталю, давай дочекаємося приїзду Ярика. Обговоримо все разом, усією родиною.
Добре, погодилася мама. Але після цього жодних відстрочок. Або ми все змінюємо, або… я не знаю, що тоді.
Запис обірвався мабуть, батьки пішли з кухні або телефон перестав записувати.
Ок