**Ніч перед світанком**
Коли у Соломії почалися перейми, годинник показував без чверті третя. У квартирі стояла вогка напівтемрява: за вікном дріб дощик, ліхтарі малювали на асфальті розмиті відблиски. Ігор підвівся з дивану раніше за неї він не спав майже всю ніч, метушився на кухонному стільці, то перевіряв сумку біля дверей, то визирав у вікно. Соломія лежала на боці, притискаючи долоню до живота і рахуючи секунди між хвилями болю: сім хвилин, потім шість з половиною. Вона намагалася згадати дихання з відео вдих носом, видих ротом, але виходило нерівно.
Вже? запитав Ігор із коридору, голос лунав приглушено: двері спальні були прикриті.
Схоже Вона обережно сіла на край ліжка і відчула холод підлоги під босими ступнями. Перейми стали частіші.
Вони готувалися до цього моменту весь останній місяць: купили велику блакитну сумку для пологового будинку, склали туди все за списком, роздрукованим з сайту. Паспорт, медичний поліс, обмінна карта, запасна нічна сорочка, зарядка для телефону й навіть шоколадка «про всяк випадок». Але зараз навіть цей порядок здавався хитким. Ігор метушився біля шафи, перебираючи папки з документами.
Паспорт у мене Поліс Ось А де обмінна карта? Ти її вчора не брала? Він говорив швидко й тихо, ніби боявся розбудити сусідів через стіну.
Соломія важко підвелася й пішла до ванної їй треба було хоча б умитися. Там пахло милом і трохи вологими рушниками. У дзеркало дивилася жінка з темними колами під очима й розкуйовдженим волоссям.
Може, викличемо таксі одразу? покликав Ігор із коридору.
Давай Тільки перевір ще раз сумку
Вони обидва були молоді: Соломії двадцять сім, Ігорю трохи за тридцять. Він працював інженером-конструктором на місцевому заводі, вона до декрету викладала англійську в школі. Квартира була маленькою: кухня-вітальня і спальня з виглядом на проспект. Все нагадувало про зміни: дитяче ліжечко в кімнаті вже зібране, але в ньому лежить стопка пелюшок; поруч коробка з іграшками від друзів.
Ігор замовив таксі через додаток звичний жовтий значок зявився на екрані телефону майже миттєво.
Машина буде через десять хвилин
Він намагався говорити спокійно, але пальці тремтіли над екраном.
Соломія натягнула худі поверх нічної сорочки і пошукала зарядку для телефону: індикатор показував вісімнадцять відсотків заряду. Вона сунула кабель у кишеню куртки разом із рушником для обличчя раптом знадобиться в дорозі.
У передпокої пахло взутку і трохи вогкою курткою Ігоря її сушили після вчорашньої прогулянки.
Поки вони збиралися, перейми ставали помітнішими і трохи частішими. Соломія намагалася не дивитися на годинник: краще рахувати вдихи-видихи і думати про дорогу вперед.
Вони вийшли у підїзд за пять хвилин до призначеного в