Той чоловік, про якого я мріяла, покинув свою дружину заради мене, але я навіть не уявляла, як все обернеться проти мене.
Я захоплювалася ним ще зі студентських років. Це була безмежна любов наївна і сліпа. І коли він нарешті звернув на мене увагу, я зовсім з глузду з’їхала. Це сталося через кілька років після університету ми опинилися в одній компанії. У нас була одна спеціальність, тому нічого дивного, але мені здавалося, що то доля.
Він здавався мені ідеальним. І в молодості мене зовсім не бентежило, що в нього вже була дружина. Я ніколи не була одружена й не знала, як це бачити розпад сім’ї. Тому я не відчувала провини, коли Олексій вирішив залишити дружину заради мене. Хто б міг подумати, що це принесе мені стільки болю? Люди кажуть правду не можна будувати щастя на чиїйсь нещасті.
Коли він обрав мене, я була на сьомому небі й готова була пробачити йому все. Але в побуті він виявився зовсім не таким, як у публіці. Його речі завжди були розкидані по всій хаті, а мити посуд він категорично відмовлявся. Всі домашні справи лягли на мене. Але тоді мені було байдуже.
Він швидко забув про попередній шлюб. Дітей у них не було, і, як виявилося, той шлюб був ініційований її батьками. Зі мною ж все було інакше принаймні, так він казав.
Моє щастя тривало недовго, бо все змінилося, коли я завагітніла. Спочатку Олексій був у захваті ми навіть влаштували велике родинне свято. Усі бажали нам любові та здоровя майбутній дитині.
Той вечір залишився в моїй памяті як один із найкращих. І я ні про що не шкодую, коли згадую його. Але з того моменту моя сліпа любов почала згасати.
Чим більше росів мій живіт, тим рідше я бачила Олексія. Я пішла у декрет, тому тепер ми зустрічалися лише ввечері. Він затримувався на роботі, ходив на корпоративи. Спочатку мене це не турбувало, але незабаром стало виснажувати. Домашні справи теж ускладнювалися я вже не могла просто нахилитися й зібрати розкидані шкарпетки.
Тоді я часто думала можливо, ми поспішили з цією дитиною?
Я знала, що почуття з часом вистигають, але не чекала, що це станеться так швидко. Олексій ще носив квіти й шоколадки, але тепер я хотіла лише, щоб він був поруч.
Незабаром стало ясно, що корпоративи не просто так. Колеги ненароком згадали за кавою про нову співробітницю у відділі. До того ж, у нас був недобір кадрів, а коли я пішла у декрет, ситуація стала критичною. Яка іронія.
Я не знала, чи справа в ній, але мій чоловік точно мав когось іншого, бо в нього не лишалося вільного часу. Або робота, або ділові зустрічі, або ще один корпоратив, який «неможливо пропустити». Одного разу я знайшла записку в кишені його піджака підписана незнайомими мені ініціалами. Не знаю, що мене спонукало, але я поклала її назад і вирішила робити вигляд, що нічого не бачила.
Було жахливо залишатися самій на сьомому місяці, а мій чоловік скаржився, що я стала занадто нервовою. Кожна сварка закінчувалася його розчарованим зітханням. Якось я зрозуміла якщо підніму цю тему, точно залишуся сама. Страх втратити чоловіка був настільки сильним, що я не могла думати ні про що інше. Кажуть, якщо надто чогось боятися, воно обовязко