Тату, познайомся, це буде моя дружина і твоя невістка.
Тату, це моя майбутня дружина, твоя невістка Олеся! з щастя сяяв Микола.
Що?! остовпіло скрикнув професор, доктор наук Богдан Коваль. Якщо це жарт, то зовсім не смішно.
Він з огидою подивився на грубі пальці “невістки”, з-під яких визирав бруд. Йому здавалося, що ця дівчина й не чула про воду з милом.
“Боже! Як добре, що моя рідна Наталя не дожила до такого сорому! Ми ж навчали сина найкращих манер”, думав він, стискаючи кулаки.
Це не жарт! рішуче відповів Микола. Олеся залишиться з нами, а через три місяці ми одружимося. Якщо не хочеш бути на весіллі обійдуся без тебе!
Добридень! усміхнулася Олеся і впевнено пішла до кухні. Ось вареники, суничне варення, сушені гриби перелічувала вона продукти з потертого мішка.
Богдан схопився за серце, коли побачив, як Олеся заляпала білосніжну скатертину варенням.
Миколо! Очумай! Якщо це помста то занадто жорстоко Звідки ти привів цю неотесану? Не дозволю їй жити в моєму домі! гукнув професор.
Я кохаю Олесю. І моя дружина має право жити під моїм дахом! з єхидною усмішкою відповів син.
Богдан зрозумів, що він знущається. Більше не сперечаючись, мовчки пішов до своєї кімнати.
Останнім часом стосунки з сином змінилися. Після смерті матері Микола став невгамовним. Покинув університет, грубо спілкувався з батьком і жив безтурботно.
Богдан сподівався, що син виправиться. Але з кожним днем той віддалявся. І ось тепер привів у дім цю сільчанку. Він зрозумів: батько ніколи не прийме його вибору, тому хлопець спеціально обрав ту, кого старий не зрозуміє
Незабаром Микола і Олеся одружилися. Богдан відмовився йти на весілля, не хотів бачити невістки. Він лютився, що місце його Наталі, ідеальної господині, зайняла ця невміла дівчина, яка й двох слів звязати не могла.
Олеся, наче не помічаючи неприязні, намагалася йому догодити, але тільки гірше. Старий не бачив у ній нічого доброго лише темну й невиховану.
Микола, погра