Двері залишаються замкненими
Мамо, відчини двері! Мамо, будь ласка! кулаки сина лупали по металевій поверхні так, що здавалося ось-ось вилетять з петель. Я знаю, ти вдома! Машини нема у дворі, отже, ти не пішла!
Ганна Марківна стояла спиною до дверей, стискаючи в руках чашку з холодним чаєм. Пальці тремтіли так сильно, що порцеляна дзвеніла на блюдці.
Мамо, що відбувається? голос Олега звучав дедалі розгубленішим. Сусіди кажуть, що ти тиждень нікого не впускаєш у дім! Навіть Олену не впустила!
При імені невістки Ганна Марківна ледве помітно скривилася. Олена. Його дорогоцінна Олена, заради якої він готовий на все. Навіть на те, що сталося минулого четверга.
Мамо, я викликаю слюсаря! погрожував Олег. Ми зламаємо замок!
Не смій! нарешті вимовила Ганна Марківна, не обертаючись. Не смій чіпати мої двері!
Мамо, та чому? Що трапилося? Поговори зі мною!
Вона заплющила очі, намагаючись зібрати думки. Як пояснити синові те, що почула? Як сказати про те, що випадково підглянула, коли стояла у холі поліклініки?
Мамо, будь ласка голос Олега став тихішим, благальним. Я хвилююся за тебе. І Олена хвилюється.
Олена хвилюється. Звісно. Напевно, боїться, що її плани порушаться.
Іди, Олеже. Іди й більше не приходь.
Мамо, ти хвора? У тебе температура? Викликати лікаря?
Мені не потрібен лікар. Мені потрібно, щоб ти залишив мене в спокої.
Ганна Марківна підвелася й підійшла до вікна. У дворі Олег розмовляв по телефону. Напевно, розповідав Олені, що його мати знову «завела своє».
Син підняв голову й побачив її. Показав жестом, що піднімається. Вона відступила від вікна і знову сіла у крісло.
За хвилину в двері знову застукали.
Мамо, це я з Оленою. Відчини, будь ласка.
Ганна Марківна стиснула зуби. Отже, він привів її. Свою дружину, яка так старанно планувала їхнє майбутнє.
Ганно Марківно, почувся мякий голос невістки, це Олена. Відчиніть, будь ласка. Олег дуже стурбований.
Яка чудова актриса. Змінює голос, коли треба.
Ми принесли вам їжу, продовжувала вона. Молоко, хліб, медовий пряник з горіхами, як ви любите.
Медовий пряник. Ганна Марківна гірко посміхнулася. Місяць тому Олена дізналася, що свекруха обожнює пряники з горіхами, і з того часу постійно їх купувала. Яка добра невістка.
Ганно Марківно, скажіть хоча б щось, голос Олени звучав справді тривожно. Ми дуже хвилюємося.
Ви дуже хвилюєтеся, повторила Ганна Марківна, але так тихо, що вони не почули.
Мамо, я не піду, поки не відчиниш! заявив Олег. Простою тут цілу ніч, якщо треба!
Вона знала, що він не бреше. Завжди був упертим, ще з дитинства. Якщо що задумав не відступить.
Гаразд, нарешті сказала вона. Але тільки ти. Один.
Що? Олег не зрозумів.
Олена нехай іде додому. Розмовлятиму лише з тобою.
За дверима почулися шепоти.
Мамо, але чому? Олені теж не байдуже.
Тому що я так сказала. Або заходиш сам, або ніхто.
Ще шепіт, потім голос Олени:
Добре, Ганно Марківно. Я піду. Олеже, подзвони, коли дізнаєшся, що трапилося.
Ганна Марківна зачекала, поки кроки затихли на сходах, потім повільно підійшла до дверей і повернула ключ.
Олег увірвався у дім, як ураган, обійняв її й пильно подивився в очі.
Мамо, ти схудла! Ти бліда! Що трапилося? Захворіла?
Не хворіла, вона вивільнилася з його обіймів і пішла на кухню. Чаю хочеш?
Так, він сів за стіл, не відводячи від неї очей. Розкажи, що сталося. Чому ти не виходила цілий тиждень?
Ганна Марківна поставила чайник на плиту й обернулася до нього.
Навіщо відчиняти двері? Хіба не добре в одиночестві?
Мамо, яке це має значення? Не можна ж вічно сидіти вдома. Треба й до магазину, і до лікаря
Сусідка Тетяна ходить за мене. Залишаю список і гроші. А до лікаря я не піду.
Чому?
Вона налила окріп у чашки, додала цукру.
Тому що востаннє почула там те, про що краще б не знала.
Олег нахмурився.
Що саме?
Твою дружину. Вона розмовляла по телефону з подругою. Не знала, що я там.
Що вона казала?
Ганна Марківна сіла навпроти й довго дивилася йому в очі. Очі, такі ж, як у його батька добрі, щирі. Невже ця людина здатна на таке?
Вона говорила про те, як продаси мою квартиру. Як відвезеш мене до будинку для літніх. Як витратите гроші.
Олег зблід.
Мамо, ти неправильно зрозуміла. Олена ніколи б
Я зрозуміла кожне слово, перебила вона. Буква в букву. І ще вона сказала: «Олег уже згоден. Каже, що мати