То ж твоя мати отже, це твоя відповідальність! промовив він, але вона вже була на межі.
Оксана застебнула куртку сина, стиснувши зуби, щоб не дати волі роздратованості. Перед нею ще один вимушений візит до свекрухи, жінки, з якою вони ніколи не знаходили спільної мови. Від самого початку їхні стосунки були напруженими.
Ганна Ковальчук давно вирішила, що Оксана невдала дружина для її сина. Що б та не робила, завжди знаходилась зауваження, докір чи нарікання.
Оксано, що знову? зітхнув Андрій, спостерігаючи за її роздратованим виразом обличчя. Ти не хочеш їхати, так?
Вона сердито сопнула і похитала головою.
Серйозно зараз питаєш? Андрію, ти ж прекрасно знаєш, чому я не хочу!
Її очі спалахували гнівом.
Вона знову буде мене вчити, придиратися, шукати проблеми там, де їх нема! Знову скаже, що я погано виховую нашу дитину! А її зовсім не хвилює, що я працюю, веду дім, готую, прибираю та оплачую всі рахунки! Це я утримую сімю, Андрію!
Та ти ж цілісінький день вдома пожужчав він, знизуючи плечима.
Оксана примружила очі.
Серйозно? Думаєш, я просто дивлюсь у стіну? Чи, може, гроші самі на рахунок падають?!
Я теж працюю, буркнув він, образившись. Я не винен, що заробляю менше.
А правда була в тому, що Оксана, як дизайнерка, отримувала втричі більше за нього. На її плечах лежала вся фінансова тягар.
Може, поїдеш сам? спитала вона з надією.
Оксано, сьогодні День Матері! Ти не можеш просто її проігнорувати!
Вона стиснула губи і допомогла синові вдягнутись. За дві години вони вже були в будинку Ганни.
У вітальні, як завжди, вже чекала Ірина племінниця Андрія. Оксана давно помітила, що свекруха ставиться до неї, як до принцеси, тоді як свого онука майже не помічає. Але чого дивуватись батьки Ірини загинули пять років тому, і Ганна взяла її під опіку.
Навколо сиділи сестри свекрухи, пили каву й голосно сміялись.
І раптом пролунало те, що змінило все.
Я прийняла рішення, оголосила Ганна. Записую свою квартиру на Ірину. Андрію, у тебе вже є свій дім.
Андрій навіть не зморщився. Лише кивнув.
За кілька днів документи були готові. Квартира тепер належала Ірині за умови, що та заселиться туди лише після смерті бабусі.
Але доля розпорядилась інакше.
Інсульт скосив Ганну, залишивши її цілком безпорадною.
Ми мусимо переїхати до неї, заявив Андрій. Вона сама не впорається.
Оксана відчула, як стискається шлунок. Вона вже знала, що це означає.
Це ВОНА тепер годуватиме її, мити, перевязувати і все це між роботою та вихованням дитини.
Але вона мовчала.
Тижні минали, а Оксана не мала жодної хвилини спокою.
Доки одного вечора вона не вибух