Загадане бажання
Вони зняли квартиру майже в самому серці Києва.
Подобається? запитав він, ледь встигнувши відчинити двері.
Квартира була просто скіфська велика, розкішна.
Ну ти даєш! очі їй горіли, це неймовірно! А вид з вікна взагалі капц!
Але ж це ж шалено дорого?
Знаєш, дивно, але не дуже. Здавав її мені один дідусь. Каже, живе за містом на старій дачі.
Та годі, яка різниця! Мені тут дуже подобається, вона глянула на нього веселими, теплими каріми очима.
Вранці він поїхав рано, а вона, випивши кави, вирішила зустрітися з подругами. Після його відїзду їй стало якось ніяково в цьому чужому, ще не обжитому домі. Двічі навіть здалося, ніби хтось стоїть за спиною, але вона відігнала ці думки. Зробивши кілька вдалих селфі на тлі картин і антикваріату, одягнулась і поїхала.
Подруги з захватом розглядали фото, базікаючи без зупинки:
Ой, дивись, яка люстра! Краса неземна!
А це що за картина?.. Гей, а хто це у тебе за плечима?
Вона подивилася на фото. І справді за її спиною маячив невиразний силует якоїсь баби.
Що це? подруги переглянулися.
Та годі вам, це просто тінь так легла! вона штучно посміхнулася, але на душі знову стало тривожні, як і вранці.
Наступний тиждень пролетів непомітно. Теплими вечорами вони гуляли центром, набережною, купували морозиво і поверталися додому. Вона звикала.
Вихідні провели вдома ліло як з відра. Нікуди не пішли, замовили піцу й дивилися старі фільми. Чоловік заснув на дивані, і вона теж прикорнула поруч.
Її розбудив удар грому, а потім блискавка освітила кімнату і вона побачила перед собою стару жінку. Чоловік спав, а вона, скамянівши від жаху, не могла вимовити й слова.
Ну що, молода господинечко, як тобі тут живеться? тихо промовила бабуся й, не дочекавшись відповіді, додала: А бажання на новому місці загадала?
Н-ні лише й вимовила вона, втиснувшись у диван.
«Яке ще бажання? Чоловік є, зарплата непогана, ще й свою однушку здають. З дитиною, правда, не виходить кілька спроб ЕКО вже було, але поки марно.» Усі ці думки промайнули в голові за мить.
Грім знову гукнув, блискавка спахнула але баби вже не було. Вона навіть не помітила, як заснула.
Ранок зустрів їх сонцем і блакитним небом. Тільки краплі дощу на вікнах нагадували про нічну зливу.
Слухай, я так класно виспався на дивані! А ти? сказав він, збиваючи вершки в кавомашині.
Я теж, усміхнулася вона.
Вона почувалася чудово, а нічна подія тепер здавалася просто сном.
До речі, як тобі ця хата? Я вже якось прижився тут.
І мені дуже затишно. Нічого міняти не хочу.
Пару років тому, після чергового невдалого ЕКО, психологиня порадила їм знімати житло. Для емоційного оновлення. Це була вже третя їхня орендована квартира.
Минув ще час, наближався Новий рік. 31 грудня чоловік повідомив, що ввечері заїде дідусь за грошима за наступні півроку.
Оце чудак! здивувалася вона. У Новий рік, ввечері!
Та годі, старий уже, ексцентричний. Хай собі заїде.
Дід зявився ввечері, і в руках у нього був торт до речі, її улюблений. Довелося ставити чайник. За розмовою за вікном посипався густий сніг, і вона неожиданно запропонувала:
А залишайтеся з нами зустрічати Новий рік! Куди ви в таку заметіль підете? І нам веселіше, а то ми вдвох точніше, вже майже утрьох, щасливо поправилася вона.
Пробили куранти, за вікнами почалася пальба. Феєрверки, виблискуючи в шибках, віддзеркалювалися у вітрах. І раптом у глибині дзеркала вона знову побачила ту бабусю. Та ледь посміхнулася їй, махнула рукою й розтанула у вибухах салюту. Вона встигла лише непомітно посміхнутися у відповідь.
Більше вона ніколи її не бачила.
P.S.
Якось, через кілька років, йдучи по Прорізній, я зустріла старого знайомого.
Слухай, а памятаєш ту пару, що знімала квартиру неподалік? Як вони?
Памятаю! Слухай, кумедні люди. Так і живуть там. Але фішка в тому, що й дідусь, господар, тепер з ними. Старий вже, але з їхнім хлопчиком возиться, як і з внуком. У нього ж дружина давно померла, а дітей не було.
Ось такі справи