Він відмовився одружуватися на вагітній дівчині. Мати його підтримала, але батько вступився за майбутню дитину.
Тату, у мене новина. Сусідка, Марянка вагітна. Від мене, сказав Дмитро, ледь зайшовши до хати.
Віктор, його батько, на хвилину завмер, а потім спокійно промовив:
Тоді одружся.
Що? Я ще молодий. Не час для сімї, тим більше ми не так довго зустрічалися
Серйозно? з гіркотою видихнув батько. Значить, бігати за дівчатами ти був чоловіком, а коли треба відповідати за вчинки, став дитиною. Дуже добре. І, не додаючи нічого, голосно покликав дружину: Наталю! Зайди на хвилинку!
Наталя увійшла до кухні, витираючи руки об фартух:
Що трапилося?
Слухай. Наш син зачатив дитину і не хоче женитися. Марянка, дочка сусідів. Вагітна від нього. А він ховається, як щур.
Наталя навіть не здивувалася. Її обличчя стало камяним:
І правильно робить. Навіщо вводити в дім першу-ліпшу? Ці дівчата хитрі знайдуть когось багатшого, дадуть себе спокусити, а потім приходять з «одружся!». Хто знає, може, навіть не його дитина. Нехай зробить тест. До того ж, немає сенсу тиснути на Дмитра, він ще молодий. Він чоловік, йому було важко втриматися. Але ми не зобовязані виховувати чужих дітей.
Віктор глибоко зітхнув і тихо сказав:
А якщо це справді його дитина?
І що? Ми мусимо відповідати? Скажи йому зробити аналізи, щоб знати всю правду.
Вона розвернулася і вийшла, залишивши Віктора наодинці з сином.
Знаєш, я теж був молодим, почав він. Кохав іншу, але одружився з твоєю матірю. Не з кохання, а з відповідальності. Бо бути чоловіком це не лише пристрасть, а вибір і наслідки. Вона була вагітна. Я не знав, чи зможу бути з нею, але знав одне дитина не винувата. Моя кров, моя совість. І, Димитр, хоча було нелегко, я ніколи не шкодував, що залишився.
Минуло три місяці. Тест ДНК підтвердив: з ймовірністю 99,9% Дмитро батько дитини Марянки.
І що? усміхнулася Наталя, коли Віктор поклав папір перед нею. Так, він батько. Але це не означає, що Марянка житиме в цьому домі. Не смій пускати її сюди! Я сказала!
Дмитро стояв, дивлячись на свої руки. На його обличчі було видно: він обрав сторону матері. Мовчав, стискав кулаки, але не промовив ні слова.
Віктор повільно підвівся зі столу:
Якщо ви двоє вже вирішили, тепер послухайте, що скажу я.
Він говорив тихо, але голос його різав, як ніж:
Поки я живий, мій онук не буде ні в чому потребувати. У мене є земля, я збудую будинок, і він мій онук отримає все, що я заробив. А ви двоє більше нічого від мене не отримаєте. Відмовляюся брати участь у цьому соромі. Димитр, від сьогодні ти більше не мій син. Все, що в мене є, буде належати дитині. Жодної гривні вам більше не буде.
Наталя вибухнула:
Ти збожеволів? Хочеш позбавити власного сина спадщини?!
Віктор не відповів. Просто повернувся і пішов, ігноруючи крики та прокльони. Дмитро лишився стояти, не вірячи в те, що почув. Але він знав: якщо Віктор сказав так і буде.