Я тобі не дружина: адже ми ж не були в ЗАГСі, так?
Яка я тобі дружина? Ми що, до ЗАГСу ходили? Штамп у паспорті ставили? Обручку на палець надівали?
Оксана опустила очі. Вона мріяла про це, але роки йшли, а життя плило без офіційностей.
Ні! Ні! І ні! гримнув Олег. Ти мені ніхто! Звідки тобі здалося, що можеш називати себе дружиною?
Олежку, не мовчи, поговори зі мною! благала вона, торкаючись його руки.
А тобі є що додати? він відіпхнувся. Ти й так бовкнула зайвого!
Та я ж нічого не сказала пробурмотіла Оксана.
Зарубай собі на носі: мовчання золото! Особливо для тебе! він демонстративно повернувся до вікна.
Годі дутися, рідний! вона наблизилася.
Краще б язика за зубами тримала! Олег розвів руками. Звідки у вас, жінок, талант однією фразою все зруйнувати? В школі вчать, як мужиків до інфаркту довОДИТИ?
Оксана подумала, що він образився через ранкову сварку: Олег розбив дві чашки свою та її.
Ну як так можна? кипятилася вона. У людей руки як руки, а в тебе хварабки! Свою розтрощив ну й гаразд, нащо мою чіпав? Навмисне, щоб улюблених не залишилось?
Звичайна побутова перепалка. Таке минають крізь вуха. Але Олег, надувшись, пішов на роботу, а повернувшись, увесь вечір тримав крижане мовчання. Ігнорував її, не прийшов до вечері, хоча вона кликала тричі. Час було миритися.
Та годі тобі, купимо нові чашки у «Україні» у суботу! А руки ну, потренуєшся!
Про які чашки йде мова?! Олег блиснув очима. Ти взагалі розумієш, що наробила своєю базіканням?
Я вибачитися можу зніяковіла Оксана. Не сердься!
Вибачитися? він зареготав істерично. Якби твої слова можна було стерти «пробач», я б зараз був на сьомому небі! А так ти мене просто добила!
Господи, та що ж я такого сказала? їй ур