О, Соломіє, привіт! Ти до мами? гукнула сусідка з балкона.
Добрий день, пані Ганно. Так, до мами.
Поговори з нею, зітхнула жінка. Вона зовсім інша після розлучення, бідна.
Що саме ви маєте на увазі? напружилася Соломія.
У мене проблеми зі сном, прокидаюсь рано. Бачила її одного ранку, коло пятої, виходила з таксі. І виглядала мяко кажучи, не як завжди. Можна подумати, трохи пяною. Усі сусіди вже шепочуться. В її віці! І навіщо вона вигнала твого батька? Так, помилився, але хто без гріха? Стільки років разом а тепер розлучатись, це ж безглуздя.
Дякую, пані Ганно, промовила Соломія, ковтаючи слину. Я поговорю з нею.
З цими словами вона швидко пішла до дому. Її мама справді вигнала батька півроку тому, коли спіймала його на зраді. Соломія благала її не поспішати усе можна виправити. Але мама була рішуча. І найдивніше вона не впала в депресію, як можна було очікувати, а навпаки, почала жити на повну. Нові сукні, танці, бари, подруги речі, яких раніше в неї не було.
Соломії було важко це прийняти. Вона сама готувалася до весілля, вони з нареченим мріяли про дітей. А її мама у барі до ранку? Якою бабусею вона буде? Як представити її майбутній свекрусі, коли одна вяже пледки, а інша веселиться у клубах?
Коли вона зайшла, мама вийшла назустріч із чайником у руках та широкою посмішкою. На ній був не старий халат, а стильний бежевий костюм. Манікюр, педикюр, нарощені вії вона справді насолоджувалася життям.
Ну, як там Денис? запитала вона, ставлячи чашки на стіл.
Усе добре, відповіла Соломія, намагаючись стримувати тон. А ти?
Чудово! Вчора з подругами засиділися в барі до ранку. Танцювали, потім караоке. Як же весело було!
Пані Ганно мені все розповіла, похмуро втрутилася Соломія. Що ти повернулася о пятій ранку і виглядала скажімо, не дуже тверезою.
Мати сміялася.
А що думала? У барі чай пють?
Соломія не втрималася.
Мам, ти не вважаєш, що це перебор?
У чому?
Ну, мяко кажучи, тобі вже не двадцять. Які танці, які клуби? Ти ж маєш бути прикладом. Ти ж будеш бабусею!
Я жінка, яка нарешті вільна. Не буду жити за чужим сценарієм.
Але ж ти стільки років жила з татом! Як можна так легко переступити через все?
Мати замовкла, потім спокійно, але рішуче сказала:
Твій батько мене зрадив. Це не помилка, а свідомий вибір. А я більше не хочу бути лише служницею. Хочу жити. Для себе. Стільки років я жила для родини. Тепер роблю те, що хочу.
Але тобі ж майже пятдесят!
І що? Хіба я повинна старіти за розкладом?
Соломія зрозуміла, що зайшла надто далеко.
Вибач, я не хотіла тебе образити. Просто переймаюся.
Якщо тобі соромно за мене, не запрошуй на весілля. Але знай: я не сховаю сиве волосся під хусткою і не вдягну широкі сукні. Я буду танцювати і, можливо, навіть фліртувати. Мені добре.
Ні, мам, я хочу, щоб ти була там. Просто
Просто тітка Ганна не схвалює? Ну і нехай. Я нарешті живу.
Повернувшись додому, вона розповіла все нареченому.
Не знаю, як до цього ставитися.
Денис сміявся:
Я вважаю, твоя мама чудова. Не впала в депресію, а обрала життя. Бути щасливою не злочин.
На вихідних Соломія подзвонила матері.
Мам, давай сходимо в SPA, а потім у бар з живою музикою?
І тобі не буде за мене соромно?
Скажу, що ти моя старша сестра, засміялася Соломія.
Тоді домовились. Але знай ми не підемо рано.
Той день став переломним. Соломія вперше зрозуміла, яку внутрішню силу має її мати. І що, можливо, варто вчитися в неї бути собою. Жити не «як треба», а як відчуваєш.