Загадане бажання
Вони зняли квартиру майже в самому серці Києва.
Подобається? запитав він, ледь встигнувши відчинити двері.
Квартира була просто розкішна, просторісна.
Оце так діло, здивувалася вона, неймовірно, а глянь, який вид з вікна! Але ж це ж, мабуть, шалені гроші?
Дивно, але ні. Мені здав її старий. Казав, що живе за містом, на старій дачі.
Та годі, неважливо, мені тут дуже подобається, вона глянула на нього веселими теплими каріми очима.
Вранці він виїхав рано, а вона, випивши кави, вирішила зустрітися з подругами.
Після його відїзду їй стало якось не по собі в цьому ще чужому домі.
Кілька разів навіть здалося, ніби хтось стоїть за спиною, але вона відігнала ці думки.
Зробивши кілька вдалих селфі на тлі картин і антикваріату, вдяглася та поїхала.
Подруги з захопленням розглядали фото, базікаючи без зупинки:
Дивись, яка люстра, краса неземна!
А це хто? Глянь, ніби хтось за тобою стоїть…
Вона подивилася на фото. І справді за її спиною ледве вгадувався неясний силует старухи.
Що це? переглянулися подруги.
Та годі вам, це просто тінь так впала, вона змушено посміхнулася, але на душі знову стало тривожно.
Наступний тиждень пролетів непомітно. Теплими вечорами вони гуляли центром, набережною, купували морозиво й поверталися додому.
Вона звикала до нового житла.
Вихідні довелося провести вдома. Лляв дощ. Нікуди не пішли, замовили піцу й дивилися старі фільми.
Чоловік заснув на дивані, і вона прикорнула поруч.
Розбудив її удар грому, а потім блискавка освітила кімнату і вона побачила перед собою стару жінку.
Чоловік спав, а вона, скамянівши від жаху, не могла вимовити й слова.
Ну що, молода господиня, як тобі тут живеться? тихо промовила старуха й, не дочекавшись відповіді, додала:
А чи загадала ти бажання на новому місці?
Н-ні, лише й вимовила вона, втиснувшись у диван.
«Яке ще бажання? Чоловік є, заробляють вони непогано, ще й свою квартиру здають. З дитиною, правда, не виходить, вже кілька спроб ЕКЗ було, але поки марно.»
Новий удар грому змусив її здригнутися. Блискавка освітила кімнату знову, але старухи вже не було.
Вона не помітила, як заснула.
Ранок зустрів їх ясним сонцем і блакитним небом.
Лише краплини дощу на вікнах нагадували про нічну грозу.
Слухай, я так чудово виспався на дивані, а ти? сказав він, збиваючи вершки в кавоварці.
Я теж, посміхнулася вона.
Вона почувалася чудово, а нічна подія тепер здавалася просто сном.
До речі, як тобі ця квартира? Я вже звик тут.
І мені дуже добре, наче вдома.
Кілька років тому, після чергової невдалої спроби ЕКЗ, психологиня порадила їм знімати житло.
Для емоційного оновлення.
Це була їхня третя орендована квартира.
Минуло ще трохи часу, наближався Новий рік.
31 грудня чоловік повідомив, що ввечері заїде дід за грошима за наступні півроку.
Оце чудак, здивувалася вона, у Новий рік, ввечері.
Та годі, старий вже, дивакуватий, нехай заїде.
Дід прийшов увечері, у руках тримав торт до речі, її улюблений.
Довелося ставити чайник.
За чаєм розбалакалися, за вікном повалив густий сніг, і вона несподівано запропонувала:
Залишайтеся з нами зустрічати Новий рік. Куди ж ви тепер підете в таку хуртовину? Та й нам веселіше, а то ми самі точніше, майже втрьох, щасливо поправилася вона.
Пробили куранти, за вікнами почали палати феєрверки. Відблиски салютів грали в дзеркалі.
І раптом у його глибині вона знову побачила старуху. Та ледве посміхнулася їй, махнула рукою й розтанула в переливах феєрверків.
Вона лише встигла у відповідь посміхнутися й непомітно помахати.
Більше вона ніколи ту старуху не бачила.
P.S.
Якось, через кілька років, йдучи по Липках, я зустріла старого знайомого.
Слухай, а памятаєш ту пару, що знімала квартиру недалеко? запитала я. Як вони?
Памятаю. Смішні були, не повіриш досі там живуть. Але фішка в тому, що й дід, господар, тепер з ними. Старий уже, але з їхнім хлопчиком, як із онуком, возиться. У нього ж дружина давно померла, своїх дітей не було.
Ось такі справи…