**Як Тарас знайшов жінку, яка нічого не вимагала. Але йому не сподобалось.**
Розумієте, я вже тисячу разів намагався знайти жінку в тіндерах, але це забирає купу часу й сил Треба їм писати, намагатися зацікавити, стукати пальцями по клавішах, слухати їхні нудні жіночі проблеми Якби можна було без усього цього я б вам дуже вдячний був! сказав Тарас. Можна зробити так, щоб жінка сама мене вибрала, без жодних розмов, без вивчення жартів із «Плейбоя», без цих усіх претензій на кмітливість?
Можна! знизало плечима істота, схожа на сірий їдкий дим. Сьогодні вам усе можна, адже ви ж мене для цього й викликали.
Добре. Тоді ще додайте, що грошей на неї я витрачати не збираюся. Ані копійки. Щоб ніяких кавярень, ніяких медових тортів за мій рахунок, які ще й невідомо, чи окупляться. Щоб мене не змушували одягати сорочку, втягувати живіт, старатися сподобатися Щоб вона відразу забрала мене до себе. Таке можна?
Сіра істота взяла в руку щось на зразок блокнота й уважно, з виглядом чемного офіціанта, записала замовлення.
Я ж кажу усе, що завгодно. Ще щось?
Ну щоб нічого не вимагала, звісно. А то знаєте, наші жінки завжди чогось хочуть: айфони, діаманти, шуби Я, звісно, ніколи нічого не дарував, але чоловіки розповідали. Лише безкорислива любов, ні краплі меркантильності, як у тих європеєчок чи філіппінок. За кордоном жінки спокійно працюють, а чоловіки сидять вдома і ніхто їм слова не скаже. А в нас одразу вішають ярлик: «на шиї у баби сидить». Ось без цього, будь ласка.
Зроблено! знизало плечима істота. Але ви, Тарасе, наче не до демона прийшли, а в агентство знайомств. Такі жінки й без магії зустрічаються, а у вас унікальна можливість. Чому не скористаєтесь?
Ну добре. Щоб ще й господарна була! загинав пальці Тарас. Щоб бігала по хазяйству, смачно готувала, прибирала, і щоб їй у голову не лізло вимагати від мене якоїсь жіночої дурниці це раз. Щоб ніколи не довбала мозок, завжди була ласкава, дивилася на мене з радістю це два. І щоб не хотіла дітей це три. Це дуже важливо, всі ж знають, що діти потрібні жінкам. Мені вони зовсім не потрібні. Мабуть, усе.
Скоромненько істота з диму похитала головою. Я, звісно, не порадник, але може, ви зовнішність оберете? Бо такі жінки, як ви описали, трапляються й без магії. Тільки вони будуть не дуже гарні й набагато старші. А вам, мабуть, студентку хочеться?
Так, так, студентку! Тарас аж підскочив від радості, що не проґавив головне. Високу, гарну, струнку, з ніжною, як персик, шкірою. Але при цьому добру, співчутливу, з великим серцем. А то сучасні дівчата дрібні стали, самі розумієте
Авжеж, розумію! сказала істота. І Тарасові на хвилину здалося, що вона зловісно посміхається. Хоч як може посміхатися дим. Та це було неважливо. Скоро він зустріне Ту Саму. Точніше, вона зустріне його, забере додому, і
Тарас із задоволенням заплющив очі. А прокинувся раптом у снігу на якійсь незнайомій сміттєзвалищі. Поряд валялася шкірка від ковбаси та рибячий хребет. У боці горіло нестерпним болем. Все навколо здавалося величезним і дивним. І лише молодий жіночий сміх, ніжним дзвіночком розливався подвірям, як і раніше звучав чарівно.
Наталко, глянь, який гарний котик! Бідненький, мабуть, собаки погризли. Я його візьму додому! Годуватиму, пеститиму, доглядатиму!
Добре в тебе серце, Оленко! відгукнувся другий жіночий голос, більш різкий і неприємний. Побачила тварину і відразу несеш додому. А тобі воно навіщо? А якщо він навесні орати почне? Кошенят захоче
Не почне, я його до лікаря відведу. Іди сюди, малюку
Міцні жіночі руки щільно притиснули кота до себе. Тарас хотів крикнути, але з його рота виривалося лише жалюгідне нявчання