Ходи зі мною! У мене зараз двір без собаки. Будеш добрим сторожем не образиш! Сів на велосипед і поїхав до села. По дорозі дід Тарас озирався не раз і не два Але ніхто за ним не біг.
Вона була «нелюдимою» собакою Так, як бувають люди «нелюдимі» Вона була такою самою
Колись, багато років тому, дід Тарас пішов у ліс по горіхи і знайшов там цуценя. Хто знає, як воно опинилося в такій глушині.
Воно просто мовчки блукало серед дерев. Навіть не було привязане Маленьке, мокре після дощу Дід Тарас насупив брови й підійшов ближче.
Незграбне, не дуже вродливе Але все ж На нього подивилися карі очі Очі не цуценяти, а мудрого звіра Дід задумався.
Ходи зі мною! У мене двір без собаки. Якщо будеш добре сторожити не будеш голодною!
Сів на велосипед і поїхав додому. По дорозі озирався, але ніхто не біг за ним. Незабаром він і зовсім забув про цю зустріч.
Робив свою роботу, а справ було багато: три порося, свиня з поросятами, корова Зірка, кури, качки та кіт Барсик
Дід Тарас скрутив цигарку Не любив він магазинні, відчинив калітку і збирався відпочити на лавочці біля хати. Та раптом завмер
На нього дивилися ті самі карі очі Пильно, ніби вивчаючи
Ну що, зайдеш у двір? Після довгої паузи цуценя відступило й зникло в темряві.
Так повторювалося день за днем Карі очі стежили за ним у вечірній тиші, ніби шукали в ньому щось рідне
І от одного разу, коли дід Тарас сидів на лавці і крутив цигарку, вона підійшла Обнюхала його й ліг біля ніг
Дід не був лагідним чоловіком, до худоби ставився як до користі Скільки тварин пройшло через його руки не злічити
Собака для охорони, кіт для мишей Він і не пригадував, скільки собак у нього було. Одних отруїли, інші самі пішли Тепер будка стояла порожня.
На початку літа загинув Бурко Лікар сказав кліщ Ніхто особливо не сумував. Дід Тарас людина сувора, не схильна до сліз.
А його жінка, баба Ганя, була ще жорсткіша Усім селом памятали, як вона одного разу вдарила теля між очей, коли воно бодалося під час водопою
Дід Тарас затягнувся цигаркою й глянув на цуценя біля його ніг. Карі очі спокійно стежили за ним.
Ну що, звірюко, вирішив жити в мене? Слухай сюди Годуватиму двічі на день, чим Бог пошле Але й ти мене не підведи. Будка є, тепла. Іноді відпускатиму на волю вночі З тебе охорона! Щоб ніхто чужо