Я тобі не дружина: ми ж не були в ЗАГСі, правда?
Яка я тобі дружина? Ми що, в ЗАГС ходили? Штамп у паспорті ставили? Обручку на палець надівали?
Оксана опустила очі. Вона мріяла про все це, але роки йшли, а життя текла без офіційних зобовязань.
Ні! Ні! І ні! гаркнув Андрій. Ти мені ніхто! Звідки тобі в голову прийшло, що можеш називати себе дружиною?
Андрійку, ну скажи щось! благала вона, торкаючись його руки.
Тобі ще є що додати? він відіпхнувся. Ти й так бовкнула зайвого!
Та я ж нічого не сказала пробурмотіла Оксана.
Зарубай собі на носі: мовчання золото! Особливо для тебе! він демонстративно повернувся до вікна.
Годі дутися, коханий! вона підсунулася ближче.
Краще б язика за зубами тримала! Андрій розвів руками. Звідки у вас, жіночок, такий талант однією фразою все зруйнувати? У школі вчать, як чоловіків до інфаркту доводити?
Оксана подумала, що він образився через ранкову сварку: Андрій розбив дві чашки свою та її.
Ну як так можна? кипятилася вона. У людей руки як руки, а в тебе граблі! Свою розтрощив ну добре, навіщо мою чіпав? Навмисно, щоб улюблених не лишилося?
Звичайна побутова перепалка. Таке пропускають крізь вуха. Але Андрій, надувшись, пішов на роботу, а повернувшись, увесь вечір зберігав холодне мовчання. Ігнорував її, не прийшов до вечері, хоча вона кликала тричі. Час було миритися.
Та годі тобі, купимо нові чашки в «АТБ» у суботу! А руки ну, потренуєшся!
Які ще чашки?! Андрій блиснув очима. Ти взагалі розумієш, що наробила своєю базіканням?
Я можу вибачитися зніяковіла Оксана. Не сердься!
Вибачитися? він зареготав істерично. Якби твої слова можна було стерти «пробач», я б зараз на сьомому небі був! А так ти мене просто добила!
Господи, та що я такого сказала? їй нарешті дійшло: справа не у посуді.
А хто сьогодні заявив моїй начальниці, що вона говорить із дружиною Андрія?! він трясся від лютості.
Ти в душі був, телефон дзвонив вона залепетала. Я відповіла, сказала почекати. Вона запитала, хто я. Ну, назвалася дружиною. А коли передала слухавку вона уже кинула. Що тут страшного?
Ти ще питаєш?! Андрій почервонів, жила на скроні затанцювала. Яка ти мені дружина? Ми в ЗАГС ходили? Штамп ставили? Обручку надівали?
Оксана ковтнула. Вона мріяла про це, але
Ні! Ні! І ні! верещав він. Ти ніхто! За яким правом ти дружиною себе уявила?
***
І довго цей цирк триватиме? усміхнулася Надія Степанівна.
Мам Оксана насупилася. Зараз інші часи. Тобі осуджувати? Після тата ти сама з ким тільки не крутилася!
Не бреши на матір! та зберегла посмішку. В мої роки плітки не чіпляються. А ти молода подумай про майбутнє!
Мамо, пятдесят пять не старо