“То в тебе проблеми, сестричко, це не твоя хата.”
Моя тітка по маминій лінії ніколи не мала дітей, але мала розкішну трикімнатну квартиру в центрі міста та серйозні проблеми зі здоровям. Її чоловік був колекціонером, тож їхнє житло нагадувало скоріше музей.
Моя молодша сестра, Оленка, має ледачого чоловіка та двох дітей. Вони живуть у знімній кімнаті в гуртожитку. Коли Оленка дізналася про хворобу тітки, одразу побігла до неї, щоб розповісти про своє важке життя.
Треба сказати, що наша тітка людина різка, яка не цурається гострих слів і вміє поставити на місце. Кілька років вона запрошувала мене з чоловіком до себе (хотіла, щоб ми у неї жили) і обіцяла відписати нам квартиру.
Але в нас був свій дім, тому ми відмовилися від такої “вигідної пропозиції”. Лише іноді приносимо їй продукти чи ліки, а я прибираю в її хаті. Робимо це з почуття обовязку, а не заради метражу. Після візиту Оленки з родиною вони за кілька днів вже жили в тітки.
З сестрою ми ніколи не ладнали вона завжди заздрила: у мене трудящий і люблячий чоловік, чудовий син, гарна робота, високий заробіток і власна оселя. Оленка дзвонила лише тоді, коли їй потрібні були гроші в борг.
Та память у неї погана тому позики вона не повертала. Після другої вагітності я не мала часу для тітки, хоча чоловік і далі носив їй пакунки зі смаколиками. Коли моя дитина народилася і виповнилося півроку, я нарешті відвідала тітку. Підійшовши до дверей, почула крик то моя сестра гарчала:
“Доки не напишеш дарчу, їсти не отримаєш! Залазь назад у свою будку і сьогодні ввечері не вилазь із неї!”
Я подзвонила. Побачивши мене, Оленка навіть не хотіла впускати:
“Навіть не мрій зайти сюди! Ця квартира не твоя!”
Мене впустили лише після погроз викликом поліції. Тітка за цей час постаріла на десять років. Побачивши мене, вона заплакала.
“Чого ревеш? Ну-мо, розкажи їй, як у нас добре, і щоб відчепилася! Навіть дитину не привела!” кричала сестра.
У кімнаті тітки лишилося лише ліжко. З її спальні винесли навіть шафу, а речі склали на підлозі. Ні колекційних речей, ні вишуканих прикрас все продали. Стало зрозуміло: сестра з чоловіком живуть лише на гроші від тітчиного майна.
Я відправила чоловікові смс: “Треба рятувати тітку”. Потім почала розповідати їй про своє життя, про народження дитини. “Трохи почекай”, сказала я, стиснувши їй руку. Вона зрозуміла натяк і глянула з вдячністю.
Сестра намагалася випхнути мене, а її чоловік постійно питав: “Чи не занадто довго ти тут? Твоя дитина сумуює!” Рівно через годину приїхав мій чоловік з поліцейським. Оленка не поспішала відчиняти.
Поліціянтка була неприємним сюрпризом для них. Я показала на тітку: “Ось постраждала. Вони продають її речі, не годують!”
На скарги сестри поліціянтка запитала тітку: “Ви хочете написати заяву?”
Оленка отримала умовний термін, а її чоловік два роки вязниці. Мама прийняла їх із дітьми до себе, хоча колись вигнала. На мене мати образилася через поліцію й сказала, що я не отримаю нічого у спадок. Але тітка у подяку заповіла мені свою квартиру.
Ми з чоловіком, як і раніше, відвідуємо тітку, найняли для неї сидку. Навіть уявити не можу, через що вона пройшла, живучи з сестрою!