**Щоденниковий запис**
Ганна приходила до неї раз на два дні. Залишала їжу й воду біля ліжка та йшла геть.
У мене є сусідка на імя Ганна. Її мати багато років жила сама. Колись вона вміла дуже добре готувати. З великою радістю варила й пекла для всієї родини, завжди частувала сусідів.
Але Ганна соромилася своєї матері вона була простою сільською жінкою, яка все життя працювала на землі. Після смерті чоловіка мати залишилася сама. Ганна рідко її відвідувала. А мати почала часто забувати різні речі, іноді навіть казала дурниці.
Одного разу Ганна зайшла до матері у хаті смерділо паленням. Виявилося, що та забула вимкнути духовку.
Що ти, Боже, робиш? Навіть підігріти собі їжу не вмієш? Зпалиш цілу хату! Ганна почала кричати.
Доню, пробач! Перший раз таке трапилося! Мати почала виправдовуватися.
З часом їй стало гірше. Вона ледь пересувалася навіть по хаті. Одного дня вона подзвонила Ганні:
Галю, мені погано! Підскочив тиск! Прийдеш?
Я що, лікар? Викликай швидку! Ганна відповіла й кинула трубку.
Потім мати зовсім перестала виходити з хати, і Ганні довелося їздити до неї щотижня. Вона купувала найдешевші продукти, трішки прибирала й виносила сміття. Завжди при цьому люто сердилася:
Ну як так можна? Живеш одна, а скрізь такий безлад! Не соромно?
Зазвичай Ганна гримала дверима й ішла геть. Зрештою мати перестала навіть вставати з ліжка. Ганна приходила раз на два дні, залишала їжу й воду та йшла. Одного разу вона прийшла а мати вже не дихала.
Після похорону Ганна почала часто приходити на могилу.
Як же я сумую за своєю рідною, найдорожчою мамочкою! Вона була найлюбішою людиною в світі!
Невже вона справді памятає лише добре? Чи забула, як знехтувала матірю, як не хотіла допомагати, як відверталася? Як таке можливо?