Думала, що в чоловіка просто поганий настрій, поки не знайшла у його столі документи на розлучення.
Де моя блакитна сорочка? Та, у смужку! Віктор стояв посеред спальні в одних штанах, сердито перебираючи речі у шафі.
У пранні, відповіла Оксана з ванної, закручуючи локони. Візьми голубу, вона теж гарна.
Мені не голуба потрібна, а блакитна! Скільки можна повторювати треба вчасно прати!
Віть, ти ж її позавчора носив. Я вчра лише випрала.
І що? Знала б, що мені на нараду треба, висушила б!
Оксана вийшла з ванної, подивилася на чоловіка. Останнім часом він лаявся через кожну дрібницю. То борщ не так посолений, то пил на телевізорі, то сорочка не та.
Хочеш, випрасую білу? Вона тобі дуже пасує.
Не треба нічого прасувати! Сам розберусь!
Віктор вихопив з шафи першу-ліпшу сорочку, натягнув, застібаючи ґудзики. Руки тремтіли від злості.
Віть, що з тобою? Ти вже тиждень сам не свій.
Нічого. Просто втомився. На роботі завал.
Може, до лікаря сходити? Тиск перевірити?
Оксано, відчепись! Не роби з мене хворого!
Він схопив піджак, портфель і вискочив з квартири, грюкнувши дверима. Оксана лишилася стояти посеред кімнати. У грудях неприємно закололо. Раніше Віктор ніколи не підвищував голосу. За двадцять років шлюбу можна на пальцях перелічити їхні сварки. А тепер кожен ранок починався з нарікань.
На кухні холола кава з сирниками. Але в останні дні Віктор ішов, не поснідавши. Казав немає апетиту.
Оксана сіла за стіл, налила собі чаю. Треба поговорити ввечері. Спокійно, без докорів. Може, справді на роботі проблеми? Чи зі здоровям щось?
Задзвонив телефон. Подруга Ірина.
Привіт! Йдеш сьогодні на йогу?
Не знаю, Іро. Настрою немає.
Що трапилося?
Та Віть якийсь дивний. Весь час злий, до всього причіплюється.
Може, криза середнього віку? У мого таке було. Купив мопед, заспокоївся.
Не думаю. Віктор не з таких. Він консерватор, змін не любить.
Тоді точно робота. Не забий собі голову. Пройде.
Оксана попрощалася, поклала трубку. Іра права не варто накручувати себе. Хіба мало що буває. Усі сімї через таке проходять.
Вона прибралася, приготувала обід. Борщ Вітчин улюблений. Може, смачна їжа покращить йому настрій?
У магазині зустріла сусідку Ганну Іванівну.
Оксано! Як справи? Віктора давно не бачила.
Багато працює. Вранці рано йде, увечері пізно приходить.
Молодець, трудівник. Не те що мій ледар диван продавив зовсім.
Оксана посміхнулася, але на душі було неспокійно. Віктор дійсно став затримуватися. Раніше завжди телефонував, попереджав. А тепер просто приходив пізно, мовчки вечеряв і лягав спати.
Вдома вона вирішила прибратися у кабінеті чоловіка. Давно збиралася, але Віктор не любив, коли чіпають його речі. Сьогодні його точно не буде до вечора можна спокійно витерти пил.
Кабінет був маленький, але затишний. Книжкові полиці, письмовий стіл, крісло. На стіні їхнє весільне фото. Молоді, щасливі, дивляться один на одного закоханими очима.
Оксана витерла полиці, підмела підлогу. Стіл чіпати не стала там робочі папери Віктора. Але верхня шухляда була наполовину відкрита, з неї стирчав кут папки.
Вона хотіла просто закрити шухляду, але папка заважала. Довелося її дістати, щоб покласти рівніше.
На папці було написано «Особисте». Оксана завмерла. Особисте? Які у Віктора можуть бути від неї таємниці?
Цікавість взяла гору. Вона відкрила папку.
Зверху лежала візитка. «Іванченко Богдан Олегович, адвокат у сімейних справах». Далі роздруківка з якогось сайту. «Як правильно оформити розлучення». Потім заява до РАГСу. Заповнена. З підписом Віктора.
Оксана сіла у крісло. У очах потемніло. Розлучення? Віктор хоче розлучитися?
Вона перебирала папери тремтячими руками. Перелік майна. Поділ квартири. Банківські рахунки. Усе розписано, усе продумано.
В самому низу лежав аркуш із рукописними нотатками. Вікторовий почерк. «Сказати після Нового року. Квартиру навпіл. Авто мені. Дача їй».
Оксана дивилася на аркуш. Після Нового року. Через два тижні. Він усе спланував. А вона борщ варить, сорочки прасує.
Двері грюкнули. Віктор прийшов. Раніше, ніж зазвичай.
Оксано! Ти вдома?
Вона швидко склала папери в папку, засунула у шухляду. Вийшла з кабінету, намагаючись виглядати спокійною.
Вдома. Ти рано сьогодні.
Нараду скасували.
Віктор пройшов на кухню, заглянув у каструлю.
Борщ? Добре.
Сів за стіл, налив собі миску. Оксана дивилася, як він