Думала, що у чоловіка просто поганий настрій, поки не знайшла в його столі документи на розлучення
Де моя блакитна сорочка? Та, у смужку! Віктор стояв посеред спальні в одних штанах, роздратовано перебираючи речі в шафці.
У пранні, відповіла Маріанна з ванної, накручуючи локони. Візьми голубу, вона теж гарна.
Мені не голуба потрібна, а блакитна! Скільки разів казати прати треба вчасно!
Віть, ти ж її позавчора носив. Я вчора лише постирала.
І що? Знала б, що мені на нараду треба, висушила б!
Маріанна вийшла з ванної, подивилася на чоловіка. Останнім часом він лаявся з будь-якого приводу. То борщ не так посолений, то пил на телевізорі, то сорочка не та.
Хочеш, випрасую білу? Вона тобі дуже личить.
Не треба нічого прасувати! Сам розберусь!
Віктор вихопив із шафи першу потрапившу сорочку, натягнув, застібаючи ґудзики. Руки тремтіли від злості.
Віть, що з тобою коїться? Ти вже тиждень сам не свій.
Нічого не коїться. Просто втомився. На роботі завал.
Може, до лікаря сходити? Тиск перевірити?
Маряно, відчепись! Не треба з мене хворого робити!
Він схопив піджака, портфель і вискочив з квартири, грюкнувши дверима. Маріанна залишилася стояти посеред кімнати. У грудях неприємно закололо. Раніше Віктор ніколи не підвищував голос. За двадцять років шлюбу можна на пальцях перерахувати їхні сварки. А тепер кожен ранок починається з претензій.
На кухні холол сніданок. Омлет, грінки, кава усе, як він любить. Але останніми днями Віктор йшов, не поснідавши. Казав, що не голодний.
Маріанна сіла за стіл, налила собі чаю. Треба поговорити з ним ввечері. Спокійно, без докорів. Може, справді на роботі проблеми? Або зі здоровям щось?
Телефон задзвонив. Подруга Соломія.
Привіт! Ну що, йдеш сьогодні на йогу?
Не знаю, Соломіє. Настрою немає.
Що трапилося?
Та Віть якийсь дивний. Злий постійно, чіпляється до всього.
Може, криза середнього віку? У мого теж таке було. Купив мотоцикл, заспокоївся.
Не думаю. Віктор не з таких. Він взагалі консерватор, змін не любить.
Ну тоді точно робота. Не забивай собі голову. Мине.
Маріанна попрощалася, поклала трубку. Соломія права нема чого себе накручувати. Хто його знає, що там у нього. Усі сімї через таке проходять.
Вона прибралася в квартирі, приготувала обід. Борщ Вітчин улюблений. Може, смачна їжа покращить йому настрій.
У магазині зустріла сусідку Ганну Степанівну.
Маряно! Як справи? Віктора давно не бачила.
Багато працює. Вранці рано йде, ввечері пізно повертається.
Молодець, трудівник. Не то що мій ледар диван продавив зовсім.
Маріанна посміхнулася, але на душі було тривожно. Віктор справді став затримуватися. Раніше завжди дзвонив, попереджав. А тепер просто приходить пізно, мовчки вечеряє і лягає спати.
Вдома вона вирішила прибратися в кабінеті чоловіка. Давно збиралася, але Віктор не любив, коли чіпають його речі. Сьогодні його точно не буде до вечора можна спокійно прибрати.
Кабінет був маленький, але затишний. Книжкові полиці, письмовий стіл, крісло. На стіні їхнє весільне фото. Молоді, щасливі, дивляться один на одного закоханими очима.
Маріанна витерла пил з полиць, підмела підлогу. Стіл чіпати не стала там робочі папери Віктора, раптом щось переплутає. Але верхня шухляда була привідкрита, звідти стирчав край якоїсь папки.
Вона хотіла просто засунути шухляду, але папка заважала. Довелося її витягнути, щоб покласти рівніше.
На папці було написано «Особисте». Маріанна завмерла. Особисте? Які в Віктора можуть бути від неї секрети?
Цікавість взяла гору. Вона відкрила папку.
Зверху лежала візитка. «Ковальчук Борис Іванович, адвокат із сімейних справ». Далі роздруківка з якогось сайту. «Як правильно оформити розлучення». Потім заява до РАГСу. Заповнена. З підписом Віктора.
Маріанна сіла у крісло. У очах потемніло. Розлучення? Віктор хоче розлучитися?
Вона перебирала папери тремтячими руками. Перелік майна. Поділ квартири. Банківські рахунки. Усе розписано, усе продумано.
В самому низу лежав аркуш із рукописними нотатками. Вікторовий почерк. «Сказати після Нового року. Квартиру навпіл. Машина мені. Дача їй».
Маріанна дивилася на аркуш. Після Нового року. Через два тижні. Він усе спланував. А вона борщ варить, сорочки прасує.
Двері грюкнули. Віктор прийшов. Раніше звичного.
Маряно! Ти вдома?
Вона швидко склала папери в папку, засунула в шухляду. Вийшла з кабінету, намагаючись виглядати спокійною.
Вдома.