Мати періодично приводила нових «чоловіків» Марійка памятала трьох. Але всі вони якось не приживалися, йшли. Мати плакала, обіймала її, казала: «Нічого, буде й на нашій вулиці свято». І йшла на роботу.
Останній чоловік протримався два тижні, але коли мати перестала купувати йому горілку, занудьгував, а потім теж пішов, прихопивши з маминої скриньки її сережки. Мати тоді не стала писати на нього заяву. Сказала, що сама у всьому винна.
Після цього на пять років настало затишшя. Марійка вже зраділа, подумала, що вони з матірю житимуть спокійно, але не тут-то було. Коли Марійці виповнилося пятнадцять, мати закохалася. Розповідала Марійці, який він хороший, який чудовий, як любить її.
Марійка навіть раділа, що мати, нарешті, знайшла своє щастя. Коли мама вперше привела Тараса додому, Марійці він теж сподобався. Чоловікові на вигляд було років сорок. Чиста гарна одежа. За столом випив лише одну чарку. Розмовляли на різні теми. Тарас навіть жартував, досить дотепно. Марійка пішла спати раніше, залишивши їх на кухні. Думала, що вранці зустріне Тараса на кухні. Але через годину почула, як хлопнули двері. Значить, пішов.
Вранці мати знову ним захоплювалася. Казала, що працює в управлінні, такий порядний, про мамину репутацію дбає. Обіцяв, що можна буде переїхати до нього після весілля, але рік тут поживуть, поки Марійка школу закінчить. А поки що робитимуть ремонт у його квартирі.
Марійка слухала і навіть милувалася матірю. Вона ніби помолодшала. Їй було тридцять шість, і останнім часом вона вже не дбала про себе. Звикла до думки, що завжди буде сама.
***
Тарас і мати розписалися якраз перед початком навчального року. Марійка вчилась, готувалася до іспитів. Тарас цікавився, чи не треба допомогти. Марійка дякувала, казала, що сама впорається, і Тарас ішов у свою кімнату. Взагалі він виявився дуже тактовним. Завжди стукав до Марійки, якщо йому щось було потрібно.
Можна сказати, що вони подружилися. Марійка вже не так його соромилася, за вечерею ділилася переживаннями через навчання. Тарас завжди з щирим інтересом розпитував подробиці шкільного життя.
А мати просто розквітла. Тарас її балував. Незабаром у мами в вухах засяяли нові сережки, а потім зявився і ланцюжок.
Рік пролетів непомітно. Вони закінчили ремонт і зібралися переїжджати. Тарас питав Марійку, чи не поїде вона з ними? Місця вистачить усім. Але Марійка закінчила школу, вважала себе дорослою і хотіла самостійності. Звісно, фінансово вона ще не могла себе забезпечувати, але Тарас сказав, що це зовсім не питання. Вони вирішили, що Марійка вступить до місцевого технікуму. А потім Тарас влаштує її на гарне місце.
Перед самим відїздом Тарас сказав Марійці:
Ти до нас у гості приїжджай частіше, і ми заходитимемо: то мати, то я. Якщо що потрібно, не соромся, завжди питай. Ми ж рідні люди.
Мати з Тарасом подарували їй на закінчення школи гарний кулон на ланцюжку. Дівчині він так сподобався, що перші дні вона ледь не відходила від дзеркала.
Коли вони вибирали подарунок, мати сказала Тарасу:
Не занадто їй такі дарунки?
Але Тарас заперечив:
Хто ж їй, як не ми, таке подарує?
Мати посміхнулася. Таки вона знайшла найкращого чоловіка.
***
Вони переїхали, а Марійка почала самостійне життя. Спочатку було нудно, вона часто їздила до матері. Їй завжди там були раді. Потім почала звикати, і їздити стала рідше. ІнМарійка глянула на свою матір, потім на Андрія, який тримав на руках Олесю, і зрозуміла, що нарешті знайшла справжню родину.