Моя дружина прибирає вдома, поки я тут із тобою, кохана
Невідомий номер зателефонував, і я почула голос чоловіка: «Моя жінка зараз готує й миє туалет, а я тут із тобою, любов».
Коли мій чоловік сказав, що йде до колишніх колег на вечірку, я не запідозрила нічого. Але отриманий дзвінок паралізував. Те, що я почула, змусило мене схопити ключі від авто я була готова зіткнутися з ним обличчям до обличчя, а наступного дня викинути його речі.
Після десяти років шлюбу я думала, що знаю Романа як свої пять пальців. Але минулого тижня зрозуміла: навіть десять років спільного життя не захистять від зради чи від солодкого відчуття, коли карма впливає в самий доречний момент.
Все почалося невинно.
У четвер увечері Роман увійшов у двері, насвистуючи, з незвично жвавим кроком.
«Чудові новини! оголосив він. Завтра в офісі корпоратив. Тільки для співробітників».
Поцілував мене в лоб і кинув портфель на підлогу.
«Буде нудно, тобі навіть не варто зявлятися. Тільки розмови про роботу та таблиці Excel».
Я підняла брову.
Роман ніколи не любив вечірок. Його уявлення про розваги дивитися гольфом по телевізору. Але я лише знизала плечима.
«Як скажеш», відповіла я, вже думаючи про завтрашні справи.
Наступного ранку він був надзвичайно ласкавим. Надто ласкавим.
Поки я готувала сніданок, Роман обійняв мене ззаду й прошепотів:
«Ти ж знаєш, що ти чудова, так?»
Я засміялася. «Що це за компліменти? Намагаєшся заробити кілька балів?»
«Можливо», відповів він, подаючи улюблену білу сорочку, ту, з дратівливо розстібнутою ґудзиком.
«Можеш попрасувати її? А, і поки мене не буде, можеш приготувати мою улюблену пасту? З багатою сиру. Ти ж знаєш, як я це люблю».
«Ще щось, ваша величність?» пожартувала я.
«Власне так», посміхнувся він. «Можеш прибрати туалет? Знаєш, я люблю, щоб усе було ідеально. А вдруг завітають гості»
Я заплющила очі, але засміялася.
У Романа були свої примхи, і хоч його прохання іноді нагадували капризи принцеси, я не приділяла цьому уваги. Якби я тільки знала
Того дня я поринула в домашні клопоти.
Пилосос ревів, пральна машина крутилася, а будинок наповнився запахом пасти. На фоні грала моя плейліст для прибирання, і на мить життя здавалося звичайним.
А потім задзвонив телефон.
Невідомий номер.
Я майже не взяла трубку, але щось змусило мене відповісти.
«Ало?»
Спочатку почулися лише гучна музика та приглушений сміх. Я насупила брови, подумавши, що це жарт.
Але потім я почула голос Романа.
«Моя дружина? сміявся він. Мабуть, готує або миє туалет. Вона така передбачувана. А я тут із тобою, кохана».
Ззаду сміялася жінка.
Мені здалося, що шлунок перевернувся.
Я завмерла, слухаючи, як мій світ розпадається на шматки.
Дзвінок перервався.
За кілька секунд прийшов смс лише адреса.
Без пояснень. Тільки місце.
Я дивилася на екран, серце калатало.
Можливо, це помилка. Жарт. Але глибоко всередині я знала, що це не так.
Я не плакала. Ще ні.
Замість цього я взяла куртку, схопила ключі й поїхала за вказаною адресою.
Паста могла почекати.
Роман отримав би сюрприз свого життя.
GPS привів мене до розкішного помешкання на оренду в іншому кінці міста.
Будинок був великий, з блискучими вікнами та доглянутим садом. Біля гаражу стояла колекція дорогих авто. Крізь скляні двері видно було людей, які сміялися, пили, насолоджувалися життям.
Шлунок знову перевернувся, коли я впізнала знайомі обличчя.
Хто був більше в шоці Роман чи я? Зараз дізнаємось.
Коли я підійшла до входу, зявився охоронець.
«Вам потрібна допомога, пані?»
Я змусила себе посміхнутися. «Так, я привезла дещо чоловікові».
Охоронець подивився на мене з підозрою, особливо коли помітив у моїй руці відро з ганчіркою та миючим засобом.
«Це високий чоловік у білій сорочці», сказала я спокійно.
Охоронець вагався, але вирішив, що я не загроза, і відійшов.
Щойно я увійшла, усі очі повернулися до мене.
І ось він Роман.
Він стояв у центрі зали, обіймаючи жінку в облягаючій червоній сукні.
Він виглядав життєрадіснішим, ніж за останні роки, сміявся, смакував шампанське, ніби не