Повернулася додому ні чоловіка, ні його речей.
Ну що ти так на мене дивишся? усміхнулася Зоряна. Стасько просто захотів довести мені, що він справжній чоловік. Ось і все.
Що ви говорите?
Чисту правду, доню, простягнула колишня дружина Стаса.
Я нічого не розумію збентежилася Марічка.
А! Ось і Стасько він тобі зараз усе пояснить, кивнула Зоряна кудись убік.
Мати виховувала Марічку, як найдорожчу, ніжну квітку.
Сама Ганна Степанівна була жінкою суворою, керувала власною лісопилкою твердою рукою.
Але з єдиною донькою ставала зовсім іншою навіть голос її м’якшав, ставши тихим і лагідним, а очі сяяли теплом.
Так і виросла Марічка ніжною, легкою, довірливою.
Вона не знала горя, ходила до звичайної школи та музичної, з радістю вчилася грати на фортепіано.
Великої піаністки з неї не вийшло, зате вона стала чудовою вчителькою.
Залишалося лише вдало вийти заміж, і одразу знайшовся наречений симпатичний хлопець на імя Богдан.
Він так гарно за нею доглядав, витрачаючи свою невелику водійську зарплатню.
Такі теплі слова говорив, так ніжно дивився в очі
Та ось матері він чомусь не сподобався.
Нероба й дурень! вирішила Ганна Степанівна.
Мамо, але ж я його люблю, блакитні очі Марічки наповнилися сльозами.
Гаразд-гаразд, одразу змякшала мати. Але житимете зі мною!
У їхній просторих трьохкімнатній квартирі місця вистачало всім, та й новий чоловік не заперечував проти життя з тещею, яка більшу частину дня пропадала на роботі.
Сам він нічого не мав за душею.
Турботливий і ніжний Богдан невдовзі після весілля почав показувати своє справжнє обличчя: пив, десь гуляв, почав сваритися на дружину.
У присутності тещі ще намагався поводитися пристойно, але й то не надто.
Марічка категорично не хотіла помічати недоліків чоловіка.
Рівно через девять місяців після весілля вона народила сина Євгенчика і раділа, що тепер у них справжня сімя.
Синок розвивався слабким, вимагав багато уваги, і Богдан почав злитися ще більше.
Вона терпіла і вірила в краще.
Терпіння скінчилося, коли несподівано померла мати, встигнувши лише рік порадіти онукові.
Похоронами займався давній друг Ганни Степанівни, Ярослав Олегович.
Богдан у ці дні взагалі не зявлявся вдома, а коли прийшов, у передпокої його чекали сумки з речами.
Він намагався погрожувати судом і поділом майна.
Марічка не реагувала.
Дякувати Ярославу Олеговичу він буквально викинув колишнього чоловіка за двері.
Будучи досвідченим юристом, він не допустив розділу майна.
Більше вони з сином Богдана не бачилися.
Звісно, Марічка не могла керувати лісопилкою цим займалися спеціально найняті люди за порадою Ярослава Олеговича.
Тож родина, яка різко зменшилася, ні в чому не потребувала.
Пережити втрату матері й розлучення Марічці було дуже важко ні подруг, ні родичів у неї не було.
Зате був синок, який потребував її турботи на ньому вона й зосередилася.
Про інших чоловіків (Ярослав Олегович не в рахунок) вона й думати не хотіла.
Того дня вони з пятирічним Євгенчиком вийшли з дитячої поліклініки, марно намагаючись сховатися від дощу під великою парасолькою.
Чекати на покращання погоди не мало сенсу це могло тривати ще довго. Машини в Марічки не було, а таксі все не приїжджало (дуже великий попит).
Ось вони й вирішили піти під дощем.
Застрибуйте швидше! не встигли вони пройти й двадцяти метрів, як поруч різко зупинився автомобіль, і водій, перегнувшись через сидіння, відчинив задні двері. Ну ж бо, а то тут стоянка заборонена!
Марічці навіть у голову не спало, що це може бути небезпечно, та й чоловіка вона впізнала бачила в коридорах поліклініки, де він приводив свого сина, приблизно одного віку з Євгеном.
Дякую! щиро подякувала вона Станіславу після поїздки (дорогою вони, звісно, познайомилися).
Будь ласка! весело усміхнувся він. А номерок дасте?
Вона одразу знервувалася.
Вибачте, але з одруженими чоловіками я не знайомлюсь, і, не слухаючи його, разом із сином пішла до підїзду.
Марічка й подумати не могла, що вони так швидко зустрінуться знову, але вже наступного дня Станіслав чекав їх у дворі.
Я не одружений, замість привітання він простягнув їй свідоцтво про розлучення. Це сталося місяць тому.
Вона втомилася від самотності? Станіслав був надто веселим і турботливим? Або ж син йому одразу сподобався?
Марічка потім не могла зрозуміти, чому погодилася, щоб новий знайомий прогулявся з ними, а потім зайшов на вечерю.
З того дня вони бачилися майже щодня, і вона закохувалася в н