Я не памятаю, бо цього не було! серйозно промовив Рижиков, дивлячись на неї щирими, немов у старика, очима.
Розмова якось одразу згасла, і кожен пішов своєю дорогою.
«І навіщо збрехав? думала Олеся. Адже по очах було видно, що бреше!»
Хочеш, я стану твоїм Каєм? запропонував одинадцятирічний Петрик Рижиков своїй симпатичній однокласниці Олесі Коваленко.
Яким ще Каєм? здивувалася дівчинка.
Ну, як у казці! Ти що не читала? Там його зачарувала снігова королева! А Олеся його рятує!
Олеся? Там Герда рятує! з презирством скривилася Коваленко. От ще Андерсен!
Та яка різниця? Олеся, Герда? махнув рукою Рижиков, який не зациклювався на дрібницях. Я питаю: хочеш, щоб я був твоїм Каєм?
Дівчинка не хотіла: Петрик був вушкатим, худим і явно нижчим за неї. Хоча такого рятувати було б легше.
А вона крепка, на півголови вища: як же їм потім ходити разом після рятувальної операції? Соромитися?
Ні за що! До того ж її серце вже було зайняте іншим двійкошником Мишкою Груздієвим.
До речі, він стояв недалеко й із цікавістю слухав цю суперечку.
І Олеся, поправивши бант, зневажливо промовила адже Мишко ж чув:
Ото Кай! Та ти навіть на оленя не годишся! Тож, Каю, іди та не крякай!
Мишко голосно зареготав, а Петрик злякано глянув у його бік і швидко зник. А наступного дня, на весь клас, «прилюдно» назвав Коваленко Олесею-буряном: я мститиму, і помста моя страшна!
Ну що ж ти хотіла, Коваленко? Не кожен чоловік спокійно перенесе образу! А його ж відштовхнули
Худий Петрик мав розум, який з лишком компенсував нестачу фізичної сили.
Просто вчора, отримавши несподіваний удар від коханої, він не встиг зорієнтуватися: будь-хто на його місці здався б.
І тут заревів уже не тільки Груздієв, а й увесь клас: прізвисько сподобалось! А що смішно! Хоч тоді такого слова ще не було.
Звичайно, коли дівчинка поскаржилася вдома на образливе прізвисько, її потішили та підтримали.
Але одного разу тато допомагав їй із алгеброю: донька ніяк не могла зрозуміти простого! І тоді, втративши терпіння, чоловік із досадою промовив:
А твій Петрик має рацію у тебе в голові суцільний бурян!
І додав:
Передай йому вітання від мене!
Петрик виявився винним і в цьому: до того тато ніколи собі такого не дозволяв
До випускного пристрасті вщухли усе погане забулося й залишилося в дитинстві: і закоханість, і неприязнь, і образи де там було до цього!
Вони навіть разів два потанцювали разом Петрик до того часу випередив Олесю в зрості й перетворився на стрункого, підкачаного юнака: він записався до спортивної секції.
Мишко після восьмого класу потрапив до ПТУ аналог сучасного коледжу: тоді з цим було суворо. А кохати на відстані теж було важко. Тож, вибачай, Мишку
Після школи шляхи однокласників розійшлися: Олеся пішла у педагогічний, Петрик як будь-який розумник подався до КПІ.
Інколи вони зустрічалися жили неподалік і перекидалися кількома словами.
Потім життя розкидало їх у різні боки: обидва завели сімї й переїхали. Тож зустрічі на дворовому майданчику стали рідкісними лише коли обоє навідували батьків.
Іноді перетинались на вечорах зустрічі випускників. Але вже було ясно, що туди краще не ходити, щоб не засмучуватися.
З роками хлопці перетворилися на лисих чоловічків з пивними животами, дівчатка на гладких тіток із амбіціями. І Коваленко не була винятком.
Не худорлява з дитинства, вона стала ще масивнішою: наче колгоспниця з відомої скульптури не підходь, а то розчавлю!
Не вистачало хіба що відра з надоями й корови-рекордистки на задньому плані.
Коваленко не була винятком, а Рижиков був: він ніби зако