Роме, Ромчику, у нас близнята! плакала Оксана в телефонну трубку, Вони такі крихітки, по два з половиною кілограми, але здорові, слава Богу!
На УЗД казали, що близнята, пробурмотів чоловік, хлопчики?
Так, синочки, вони такі гарненькі! сльози щастя котилися по обличчю молодої матері. Нарешті вона тримала на руках своїх діточок…
…Вагітність далась Оксані нелегко. По-перше, батько дітей, Роман, спочатку був проти. Вони працювали разом на невеликій фабриці у Вінниці: вона була бухгалтеркою, а він водієм. Між ними не спалахнуло ні полум’яної пристрасті, ні великого кохання просто двоє молодих людей, які часто бачились. Так і почали зустрічатись. Тим більше, що невдовзі перед цим Роман розлучився з нареченою, з якою вже призначили весілля: Марічка зрадила йому з їхнім спільним другом. Роман побачив власними очима, як наречена цілується з Сашком у машині, тому весілля скасували. Хлопець шукав розради, і Оксана, наївна двадцятирічна дівчина, випускниця місцевого технікуму, опиталась поруч у потрібний момент.
Оксана ніколи не була популярною серед хлопців: яскраво-руде кучеряве волосся, що завжди стирчало у різні боки, та ластовиння по всьому обличчю робили її схожою на яскраву ляльку, а ще зайва вага, з якою дівчина боролась ще зі шкільних років. Іноді перемагала вона, іноді пиріжки з повидлом. Роман став першим хлопцем, з яким у неї зав’язались справжні стосунки. І, звичайно, вона поринула в них з головою, віддавшись почуттям всім серцем.
Спочатку Роман приховував їхній зв’язок. Вони зустрічались після роботи біля старого дуба, гуляли вздовж Південного Бугу, сиділи в парку на лавочках. Але в маленькому містечку ніщо не залишається таємницею. Незабаром усі знайомі почали питати Романа про його стосунки з новою бухгалтеркою. І хлопець, на злість колишній, розповідав усім про свою велику любов до Оксани. Чутки дійшли й до самої дівчини їй було приємно чути, що Роман хизується нею. Вона повірила в цю казку, прийнявши бажане за дійсне.
Оксана була родом із сусіднього села. У містечку вона навчалась у технікумі й тепер працювала, живучи у своєї тітки самотньої жінки літнього віку. Дівчина мешкала з нею у маленькій однокімнатній хрущовці. Жили вони непогано, кожен сам по собі. Тітка звикла до самотності, тому постійна присутність племінниці її трохи дратувала. Але те, що Оксана привозила з села продукти й сама готувала, трохи пом’якшувало її характер. Коли ж тітка дізналась про стосунки племінниці, то зраділа з’явився шанс знову залишитись на самоті. До того ж Наталя Михайлівна знайшла тест із двома смужками. Та й щоранку вона бачила, як дівчину нудить. Про весілля ж Оксана не згадувала. Це й спонукало жінку дізнатись більше про родину Романа. Виявилось, що вона знала його матір колись вони вчились у одній школі. Наталя Михайлівна не гаючи часу відвідала майбутню родичку, яка працювала продавчинею у продуктовому магазині.
Виявилось, що Ганна Іванівна й гадки не мала про нову наречену сина. А новина про вагітність дівчини приголомшила її. Ця розмова стала приводом для серйозної бесіди з сином.
Сину, виявляється, у тебе наречена! А я думала, ти ще сумуєш за Марічкою! сказала мати.
Яка наречена?! Ми просто зустрічаємось, нічого серйозного! А Марічка тут до чого?
Нічого серйозного? То чому ж про це знає все місто? А твоя Оксанина тітка приходила говорити про весілля! не здавалась мати.
Про яке весілля? Ми про таке й не думали! здивувався Роман.
Це ти не думав! А твоя Оксана вагітна! І вона, звісно, вже мріє про весілля! Пора познайомити мене з майбутньою дружиною!
Так Роман дізнався, що незабаром стане батьком.
Оксанко, чому ти мені не сказала про вагітність? запитав він при зустрічі.
Боялась, опустила очі дівчина, раптом ти не захочеш дитину. Що мені тоді робити?
Тепер вже “не хотіти” Роман не міг про вагітність знали всі родичі.
Оксана вийшла заміж за Романа. Весілля не гуляли просто розписались і влаштували скромну вечерю у великій альтанці у дворі його батьків. Молодятам довелось жити з ними у їхньому двоповерховому будинку було достатньо місця. Старша сестра Романа з чоловіком давно жила у Києві, але приїхала на весілля.
Роме, відвела брата убік сестра, як ти міг проміняти Марічку на оцю? вона зневажливо глянула на Оксану, яка у світлій сукні здавалась ще більшою: дівчина погладшала, веснянки стали яскравішими, а сірі очі на сонці здавались прозорими.
До чого тут Марічка? Вона ж мене зрадила! буркнув Роман.
Я бачила її вчора. Вона каже, що нічого не було з Сашком, що кохає лише тебе. Ти взагалі говорив з нею? запитала сестра.
Про що? Я сам бачив, як вони цілувались! Вони