Мати час приводила нових «чоловіків» Оксана памятала трьох. Та всі вони якось не прижилися, пішли. Мати плакала, обнімала її, казала: «Нічого, буде й на нашій вулиці свято». І йшла на роботу.
Останній чоловік продержався два тижні, але коли мати перестала купувати йому горілку, занудьгував, а потім теж пішов, прихопивши із маминої скриньки її сережки. Мати тоді не стала писати на нього заяву. Сказала, що сама у всьому винувата.
Після того на пять років настала тиша. Оксана вже зраділа, подумала, що вони з матірю тепер житимуть спокійно, але не тут-то й було. Коли Оксані виповнилося пятнадцять, мати закохалася. Розповідала доньці, який він добрий, чудовий, як сильно її кохає.
Оксана навіть тішилася, що мати, нарешті, знайшла щастя. Коли мама вперве привела Сергія додому, він справив на дівчину гарне враження. Чоловікові на вигляд було років сорок. Охайний одяг. За столом випив лише одну чарку. Розмовляли про різне. Сергій навіть жартував, досить дотепно. Оксана пішла спати раніше, залишила їх на кухні. Думала, що вранці зустріне Сергія. Але через годину почула, як вхлопнули двері. Значить, пішов.
Вранці мати знову ним захоплювалася. Казала, що працює в управі, такий порядний, піклується про її репутацію. Обіцяв, що після весілля можна буде переїхати до нього, але поки рік тут поживуть, поки Оксана школу закінчить. А в його квартирі тим часом зроблять ремонт.
Оксана слухала і навіть милувалася матірю. Та ніби помолодшала. Їй було тридцять шість, і останнім часом вона вже не доглядала за собою. Звикла до думки, що залишиться сама.
***
Сергій із матірю розписалися перед початком навчального року. Оксана вчилася, готувалася до іспитів. Сергій цікавився, чи не потрібна допомога. Дівчина дякувала, казала, що сама впорається, і він ішов у свою кімнату. Взагалі він виявився дуже тактовним. Завжди стукав, якщо щось було потрібно.
Можна сказати, вони подружилися. Оксана вже не так його боялася, за вечерею ділилася переживаннями про навчання. Сергій завжди із щирим інтересом розпитував про шкільне життя.
А мати просто розквітла. Сергій її пестив. Незабаром в неї на вухах зявилися нові сережки, а потім і ланцюжок.
Рік проминув непомітно. Вони закінчили ремонт і збиралися переїжджати. Сергій запропонував Оксані поїхати з ними місця вистачить. Але дівчина закінчила школу, вважала себе дорослою і хотіла самостійності. Звісно, заробляти вона ще не могла, але Сергій запевнив, що це не проблема. Вирішили, що Оксана вступить до місцевого технікуму, а потім він власне влаштує її на гарну роботу.
Перед відїздом Сергій сказав:
Навідуйся до нас часом, і ми заходитимемо: то мати, то я. Якщо щось потрібне не соромся, звертайся. Ми ж тепер рідні.
Мати із Сергієм подарували їй на випускний гарний кулон на ланцюжку. Він дівчині так сподобався, що вона перші дні ледве відходила від дзеркала.
Коли вони вибирали подарунок, мати зауважила:
Не рано їй таке дарувати?
Але Сергій заперечив:
Хто ж їй подарує, як не ми?
Мати посміхнулася. Все ж таки їй пощастило він був найкращим.
***
Вони виїхали, а Оксана почала самостійне життя. Спочатку було нудно, часто їздила до матері. Їй там завжди раді були. Потім звикла і навідувалася рідше. Іноді мати сама заїжджала привозила продукти чи гроші. А траплялося й на вулиці зустрічалися. У всіх робота, у всіх клопоти.
Оксана вступила до технікуму. Студентське життя їй подобалося. На вихідні їздила до матері з вітчимом, розповідала новини.
Одного разу їй повідомили, що Сергія відряджають у командировку на рік. Мати, звісно, поїде з ним. А Оксана хай не переживає гроші їй висилатимуть.
Дівчина провела їх до поїзда. Мати хотіла заплакати, але Оксана засміялася:
Мам, ну чого? Мені скоро сімнадцять, я доросла. Обери не безчинствувати.
Усі засміялися, обійнялися, і мати з вітчимом сіли у вагон.
***
Жили вони далеко. Приїхали на два дні зустріти Новий рік, а потім знову поїхали. Привезли Оксані подарунків вона цілий вечір їх розгортала.
А через деякий час мати подзвонила й сказала, що командировку продовжують. Щонайменше на два роки. Сергій приїде, забере зайві речі, а квартиру здасть. Вона б теж приїхала, та з роботи не відпускають.
Оксана повернулася з навчання, почула, що у кімнаті хтось шарудВона увійшла в кімнату і побачила, як Сергій, стоячи перед дзеркалом, тихо посміхався, тримаючи в руці її срібну сережку, яку вона вважала втраченою роки тому.