«Ти забула, що ця квартира моя куплена до шлюбу!» холодно сказала я, коли почула, як чоловік упевнено роздає накази щодо мого дому.
Марія поставила чашку кави на підвіконня й задумливо дивилася у вікно. Вона копила на цю квартиру десять років, працюючи на двох роботах. Кожну гривню відкладала, відмовляючи собі у всьому. А тепер
«Марочко, я вирішила трохи переставити меблі», почувся з вітальні голос свекрухи. «Цей диван явно не на своєму місці».
Марія зітхнула. Надія Іванівна знову прийшла без попередження, просто відчинивши двері своїм ключем. Який, до речі, зробила сама «на всяк випадок».
«Нічого переставляти не треба», увійшла Марія до вітальні. «Мені і так комфортно».
«Як тобі може бути комфортно?» розвела руками свекруха. «Тут усе не так за фен-шуєм! Вчора бачила передачу»
«Надія Іванівна, я категорично проти».
«Олежку!» підвищила голос свекруха, побачивши сина. «Скажи своїй дружині, що в родині треба слухати старших».
Олег завагався, дивлячись то на матір, то на дружину.
«Мамо, може, не зараз?»
«А коли? Ми з батьком не молодіємо. Скоро нам знадобиться догляд. А у вас тут стільки місця»
Марія стиснула зуби. Ось воно. Те, чого вона боялася з самого початку шлюбу. Надія Іванівна методично готувала ґрунт для переїзду.
«У вас чудова трикімнатна квартира», нагадала Марія.
«Чудова, кажеш!» махнула рукою свекруха. «Пятий поверх без ліфта. У нашому віці це важко. А у вас другий, крамниці поруч»
«Мамо, ми поговоримо пізніше», спробував втрутитися Олег.
«Про що тут говорити? Я думала, ми родина. А родина повинна триматися разом. Твоя сестра відразу взяла до себе батьків»
«У Тетяни чоловік купив їм квартиру», не втрималася Марія. «А цю я заробила сама. До шлюбу».
«Ось, почалося!» знову розвела руками свекруха. «Моє, твоє У родині все має бути спільним!»
«Марія має рацію», несподівано твердо сказав Олег. «Це її квартира».
«Сину, що ти говориш?» Надія Іванівна театрально приклала руку до серця. «Я все життя для тебе А ти»
«Мамо, не зараз, будь ласка», Олег узяв матір під руку. «Пішли, я тебе проводжу».
Коли двері зачинилися, Марія втомлено опустилася у крісло. Три роки шлюбу, а ці розмови не припинялися. Спочатку натяки, потім поради щодо ремонту, а тепер прямо
«Вибач за маму», Олег сів поруч. «Ти ж знаєш, вона переймається».
«За нас?» Марія гірко посміхнулася. «Вона просто хоче контролювати кожен наш крок».
«Ну годі тобі»
«Олежу, вона приходить без дзвінка, переставляє речі, критикує все від штор до мого борщу. А тепер ще й хоче переїхати!»
«Вони справді немолоді», зітхнув Олег. «Може, варто подумати? Вони ж мої батьки»
Марія зірвалася на ноги, ніби її вжалили.
«Як це подумати? Ти серйозно пропонуєш їх тут поселити?»
«Ну, не зараз, звісно Але згодом»
«Олежу, ця квартира єдине, що я заробила сама. Десять років економії, ти розумієш? Це мій простір, моє»
«Тепер наш», ніжно поправив Олег. «Ми ж родина».
Марія замовкла, приголомшена. У голові блиснула думка: *«І ти теж? Вже вважаєш мою квартиру своєю?»*
«До речі, Олег продовжив, ніби нічого не сталося, раз ми про квартиру Я радився з риелтором».
«З яким риелтором?» Марія напружилася.
«Ну, мама порадила знайомого. Дуже грамотний фахівець. Каже, якщо ми продамо твою квартиру»
«Що?!» Марія різко обернулася. «Продати МОЮ квартиру?»
«Нашу», поправив Олег. «Якщо продамо нашу і батьківську, можна купити будиночок за містом. Місця вистачить усім, і повітря чистіше»
Марія дивилася на чоловіка, не вірячи власним вухам. Вони вже все спланували? За її спиною?
«Олежу, ти взагалі розумієш, що говориш? Який будинок? Яка продаж?»
«Кохана, але ж це логічно», Олег говорив тим самим заспокійливим тоном, що й у суперечках з матірю. «Навіщо нам квартира в місті, якщо»
У двері подзвонили. На порозі стояв чоловік у діловому костюмі.
«Добрий вечір. Я представник агентства нерухомості. У мене домовленість з Олегом Степановичем»
«Заходьте», розчинила двері Марія. «Якраз вчасно».
Олег зблід.
«Марусю, почекай»
«Ні, коханий, це ти почекай», Марія звернулася до риелтора. «Ви знаєте, що ця квартира належить лише мені? Куплена до шлюбу?»
Риелтор з подивом подивився на Олега.
«Але ваш чоловік сказав»
«Мій чоловік багато що говорить», Марія дістала з шафи папку з документами. «Ось, подивіться. Свідоцтво про власність. І дата реєстрації шлюбу. Бачите різницю?»
«Я зрозумів», риелтор наморщив чоло. «У такому разі угода немож