Сьогодні я задумався: «А чи правильно живе наша родина?»
Як добре, що ти в мене є, промовив Тарас, обіймаючи жінку.
А я щаслива, що ти поряд! відповіла Марія.
Та з ким же мені бути? засміявся він. Звісно, тільки з тобою. Бо ти моя доля. Найкраща жінка на світі.
Марія мовчки поцілувала чоловіка в щоку й побігла на кухню виймати з печі пиріг.
Сьогодні подружжя Бойків святкувало срібне весілля. Вирішили обійтися без гучних гулянь лише вони та їхні діти. Дітей у них було двоє: син Василь, учень десятого класу, та донька Соломія.
Дівчина нещодавно закінчила університет, влаштувалася на роботу й переїхала в орендовану квартиру поряд з офісом. Хоча Марія й переконувала дочку залишитися вдома місця вистачало усім, Соломія наполягала на самостійності.
Навіщо тобі витрачати гроші на оренду? питала мати. Тут у тебе своя кімната, ми живемо дружно. Чекай, поки заміж вийдеш, тоді й зїдеш.
Мамо, я вас дуже люблю, але хочу спробувати жити окремо. І ще дівчина посміхнулася, ти готуєш так смачно, що я боюся перетворитися на кульбабу. Ти завжди тоненька, їси й не повнішаєш, а я, на жаль, не в тебе пішла!
Марія глянула на дочку. Соломія була зовсім на неї не схожа. Марія тендітна, звичайної зовнішності, рідко красилась, носила скромний одяг. А Соломія вродлива, в батька: Тарас завжди був гарним чоловіком. Високий, статний, хоч і потовстів трохи з віком та хто б не набрав ваги на Маріїних пирогах?
Марія знала, що поруч із ним виглядає непоказно. Але їй було байдуже до шепотіння за спиною адже для чоловіка вона була найкращою.
***
Коли Марія вперше побачила Тараса, їй було двадцять. Вона йшла на день народження до подруги Даринки і зайшла до квіткового магазину. Там стояв хлопець, який вибирав букет. Продавщиця, мила дівчина, запопадливо пропонувала йому варіанти, а він раптом звернувся до Марії:
Як вам здається, що краще троянди чи півонії?
Марія зніяковіла, але відповіла:
Я б взяла півонії. Хоча більшість дівчат обирають троянди.
Він купив троянди, посміхнувся їй на прощання й вийшов.
Красень, правда? зітхнула продавщиця. Немов із кіно!
А коли Марія прийшла до Даринки, побачила того самого хлопця. Виявилося, що його звуть Тарас, і він прийшов із другом Олегом братом іменинниці.
Весь вечір він поглядав на Марію, а потім підійшов і заговорив. Вони розмовляли про щось незначне, але їй було тепло від його усмішки.
Пізніше Даринка накинулася на неї:
Олег привів його для мене! А ти все зіпсувала!
Марія збентежилась. Вона й справді не вміла фліртувати.
Наступного дня Тарас подзвонив. Вони пішли гуляти, і він приніс букет польових квітів.
Так почалася їхня історія. Ніхто не вірив, що такий красень обере її. Але Тарас казав:
Ти як польова квітка. Не кожен розгледіть її красу, але для мене вона найдорожча.
***
За вечерею на двадцять пяту річницю діти сказали їм стільки теплих слів, що Марія ледве стримала сльози.
А вночі вона звернулась до Тараса:
Знаєш, я подумала Ми, мабуть, якась неправильна родина.
Чому? здивувався він.
За двадцять пять років ми жодного разу не посварились.
Хочеш посваритися? засміявся він і почав лоскотати її.
Ні-ні! сміялась вона.
От і я не хочу.
Він обійняв її, і Марія зрозуміла: іноді щастя це просто бути поруч.