Ось вся правда про твою наречену! сухо сказав батько, простягаючи синові флешку.
Тарас раз-у-раз поглядав на годинник. Він замовив столик у «Білому Лебеді» найдорожчому ресторані Львова. Соломія запізнювалася вже на десять хвилин, і від цього в нього завжди псувався настрій.
Пунктуальність одна з головних рис, які Тарас цінував у людях.
Він зітхнув, знову перегортаючи меню, хоча добре знав, що замовить.
Від накопиченої втоми й недавньої розмови з батьком думки плуталися. І коли він уже збирався подзвонити Соломії, двері ресторану розчинилися.
Коханий! Пробач за запізнення! дівчина підлетіла до столика, мов легкий вихор у блакитній сукні, яка підкреслювала її струнку фігуру.
Вона нахилилася й ледве торкнулася губами його щоки. Від неї пахло весняними квітами й чимось таким рідним, що вся його досада миттєво розтанула.
Ти ж знаєш, як я не люблю чекати, спробував він зберегти суворий вираз обличчя, але губи самі розтягнулися в посмішці. Неможливо було сердитися на цю дівчину.
Зате я, Соломія грайливо зіграла очима, обожую, коли такий гарний чоловік чекає на мене. Уяви, застрягла на світлофорі. Потім якась бабуся повзла через дорогу так повільно, що я мало не збожеволіла!
Тарас засміявся:
Я тебе знаю. Напевно, півгодини пудрила ніс.
Та ну! вона удавала ображену. Усього двадцять хвилин!
Він не міг відірвати від неї очей. Каштанове волосся мякими хвилями спадало на плечі, блакитні очі сяяли, а ямочки на щоках робили посмішку особливо чарівною.
Щоразу, дивлячись на кохану, він не міг повірити у своє щастя. Два роки тому вони зустрілися, півтора були разом, рік як заручилися. А тепер
За нас? Тарас підняв келих з шампанським.
За нас, Соломія усміхнулася. В її очах мелькнуло щось таке, від чого його нутро перевернулося.
Вони зробили замовлення й легко балакали про минулий день. Дівчина, як завжди, жваво розповідала про роботу в клініці, про смішний випадок з маленьким пацієнтом, про те, як головлікар вкотре похвалив її, називаючи «золотою медсестрою».
А в тебе що нового? Проєкт із батьком рухається? запитала вона, відправляючи в рот шматочка лосося.
Нормально, знизав плечима Тарас. Все за планом, але терміни, як завжди, горять.
Соломія кивнула й раптом, ніби між іншим, запитала:
До речі, про терміни Коли ми нарешті призначимо дату весілля?
Він завмер. Ось воно. Знову.
Сонечко, ми ж домовлялися. Як тільки закриємо з батьком проєкт
Так-так, памятаю, вона нетерпляче махнула рукою. Але це вже півроку тягнеться! Тарасе, я не хочу більше чекати. Ми з тобою вже рік як заручилися. Нащо ти тягнеш?
Я не тягну. Просто зараз не найкращий час.
А коли він настане, цей «найкращий час»? Коли мені буде пятдесять? Я хочу бути твоєю дружиною, розумієш? Не подругою, не нареченою дружиною!
Соломія, у мене зараз стільки роботи, що я голови не підіймаю
Та годі! Ніби для весілля тобі треба робити більше, ніж просто прийти у призначений час у призначене місце!
Справа не в цьому, Тарас почав злитися. Я хочу, щоб усе було ідеально.
Я теж! скрикнула дівчина. І знаєш, що буде ідеально? Весілля на острові! Ми ж говорили про це. Я вже каталоги дивилася. Мальдіви, Балі, Сейшели обирай будь-які! Там усе організують, нам лише треба прилетіти.
Знову про острів! Тобі так потрібен шик? Чи просто хочеш, щоб усі померли від заздрості?
Соломія різко відсунула тарілку:
Ось як? Думаєш, я з тобою через гроші? Що мені потрібна лише розкіш?
А хіба ні? слова вилетіли раніше, ніж він встиг їх спинити. Усі ці розмови про весілля, про подорожі, про те, куди ти хочеш поїхати Я ніколи не чую, що ти просто хочеш бути зі мною!
Ти нестерпний! очі дівчини наповнилися сльозами. Я просто хочу бути твоєю дружиною! А ти вигадуєш якісь дурні відмазки! Не хочеш одружуватися, так і скажи!
Я не вигадую! Тарас підвищив голос так, що кілька відвідувачів обернулися. Чому ти постійно тиснеш на мене?
Тому що я люблю тебе, дурнику! Але ти цього не розумієш! Можливо, тобі це просто не потрібно!
Він різко підвівся й кинув на стіл кілька купюр:
Знаєш що? Я не буду це обговорювати зараз. Не буду соромитися перед людьми! Дзвони, коли заспокоїшся.
Він швидко пішов до виходу, ігноруючи збентежений погляд офіціанта й приглушені сльози Соломії за спиною.
***
Тарас мчав вечірнім містом, значно перевищуючи швидкість.
BMW останньої моделі плавно вписувався у повороти. Він включив музику на повну гром