Отак та свекруха
Як тільки Марійка зайшла додому, одразу побачила свекрушині черевики серед коридору. От і все, спокійному вечору кінець.
Ганна Петрівна вийшла з кухні з таким виглядом, ніби ось-ось винесе вирок.
Знову у тієї старої була? запитала вона. А дім, чоловік, дитина все це, мабуть, неважливо. Добре, що я завітала, а то б так і сиділи голодні.
Ганно Петрівно, Олексій знав, що я сьогодні затримаюсь. Вечерю я приготувала, йому лише розігріти. Він би й сам упорався, відповіла Марійка.
За ті вісім років, що вона була заміжня за Олексієм, Марійка вже звикла, що свекруха завжди незадоволена, і тепер сприймала її слова як фоновий шум ніби радіо, яке не вимикають.
Але спочатку було важко. Ганна Петрівна стала для неї другою свекрухою. Перша Надія Іванівна була жінкою тактовною. Вона ніколи не лізла у сімю сина, не давала непроханих порад, не навязувалася.
Але коли допомога була потрібна завжди була поруч. Марійка добре памятала, як свекруха ночами сиділа з тримісячною Софійкою, коли та плутала день із ніччю, як забирала онуку на прогулянку і казала:
Ти зараз нічого не роби, просто поспи. Олесь прийде сам вечерю приготує.
Коли Софійці виповнилося пять, на заводі в Олеся сталася аварія, і Марійка залишилася сама.
Надія Іванівна, яка втратила єдиного сина, і в цей важкий час не кинула невістку з онукою. Перші місяці вони жили разом, підтримуючи одна одну.
Марійка запропонувала Надії Іванівні залишитися, але та відмовилася:
Марійко, тобі всього двадцять вісім. Ти ще знайдеш щастя. Я тобі тут тільки заважатиму.
Через три роки Марійка вийшла заміж за Олексія. Але Надію Іванівну не покинула. Її батьки жили далеко, тож перша свекруха стала для неї майже рідною, а Софійка і зовсім души не чула у бабусі.
Тому поведінка Ганни Петрівни, яка себе почувала в їхньому домі господинею, справді вразила Марійку.
Після першого візиту вона попросила чоловіка пояснити матері, що тут вона лише гостя. І візити треба погоджувати, і поводитися відповідно.
На слова Ганни Петрівни, що вона лише хоче допомогти, Марійка відповіла:
Мені вже не вісімнадцять. Навіть коли я вчилася, була самостійною.
А після того, як вийшла заміж і прожила з чоловіком сім років, мене не треба вчити готувати чи прибирати. Я й сама можу багатьох навчити.
Ось прийду до вас, Ганно Петрівно, пройдуся з білою ганчіркою влаштую вам «ревізію».
Олексій підтримував дружину, і якщо мати заходила за межі, сам із нею розбирався.
Зрештою, Марійка відучила другу свекруху лізти у її господарство. Тому, коли через рік у них народився син, Ганна Петрівна вже не лізла з порадами. Хоча дуже хотілося.
Справа в тому, що у свекрухи була подруга, яка постійно розповідала, як «виховує» невістку.
Ганні теж хотілося чимось похвалитися, але не було чим. Єдине, що їй залишалося нарікати, що Марійка допомагає Надії Іванівні.
Добре б та стара була їй рідною! Поки Софійка була маленькою, Марійка відправляла її до бабусі на літо я й рада була.
Але тепер дівчинка вже навчається, а Марійка все їздить до неї. Вже скільки років минуло! А вона двічі на тиждень там крутиться, скаржилася вона подрузі.
Останній рік Марійка дійсно була у Надії Іванівни частіше. Ганна Петрівна називала її «старою», хоча та була лише на пять років старша.
Але біда не молодить, а хвороба не прикрашає, і Надія Іванівна сильно здала. Тому Марійка відвідувала її то в лікарні, то вдома.
На чужу жінку сімейні гроші витрачаєш, дорікала свекруха.
Не переживайте, Ганно Петрівно, Надія Іванівна, коли захворіла, дачу продала. У неї є на лікування, і до вас за позикою не піде, відповіла невістка.
Коли Надії Іванівні стало зовсім погано, Марійка найняла доглядальницю і брала відпустки, щоб проводити з нею час.
Але навіть це лише відстрочило неминуче невдовзі Надії Іванівни не стало.
Ось тоді Ганна Петрівна проявила великий інтерес до спадщини.
Дачу вона продала, але ж гроші ще залишилися. Та й пенсія була непогана напевно, щось відклала.
А двокімнатна квартира точно комусь дістанеться, міркувала вона, але боялася запитати прямо.
Зате спитала у сина і відповідь її не порадувала.
На кого заповіт? Звісно, на Софійку вона ж рідна онука.
А Марійка що дарма коло старої крутилася? здивувалася Ганна Петрівна. Оце так! Уявляю, як вона зараз ревтиме!
Не переживайте за мене, сказала Марійка. Я давно знала, що Надія Іванівна все залишить Софійці. Сама її до нотаріуса водила.
І навіщо ти тоді коло неї скакала