Іди геть, брудна старюко! гукали йому вслід, виганяючи з готелю. Лише потім усі дізналися, ким він був насправді але було вже пізно.
Молода адміністраторка, ідеально виглядаюча й акуратна, здивовано моргала, коли побачила чоловіка років за шістдесят біля рецепції. Він був у потертому пальті, від якого пахло чимсь різким, але посміхнувся й попросив:
Дівчино, заселіть мене, будь ласка, у люкс.
Його блакитні очі здавалися знайомими ніби Оксана десь бачила цей погляд раніше. Та не встигла зрозуміти, звідки. Роздратовано знизавши плечима, вона потягнулася до тривожної кнопки.
Вибачте, але ми не заселяємо таких гостей, холодно відповіла вона, гордовито піднявши підборіддя.
Яких саме? У вас є якісь критерії?
Чоловік виглядав ображеним. Не жебрак, звісно, але вигляд мяко кажучи, не презентабельний. Від нього пахло чимсь різким, ніби він кілька днів просидів у рибному цеху. А ще він смів просити люкс!
Оксана лише знизала плечима, оглядаючи його зверхньо: навіть на економ-номер йому б не вистачило.
Будь ласка, не заважайте мені. Я хочу помитися та відпочити. Дуже втомився.
Я вам чітко сказала вас тут не ждуть. Шукайте інший готель. До того ж вільних номерів немає. Брудний дідусь, а лізе в люкс додала вона півголосу.
Іван Петрович знав точно: один номер у цьому готелі завжди залишався вільним. Він хотів заперечити, але до нього вже підійшли охоронці, грубо схопили за руки й виштовхали на вулицю. Потім переглянулися й засміялися мовляв, дід вирішив погратися в мільйонера, але не розрахував сили.
Дядьку, тобі й за ліжко в коридорі не вистачить. Іди звідси, поки не побили!
Іван Петрович був шокований такою нахабністю. Дядько?! Йому лише шістдесят! Якби не ця проклята рибалка, він би їм показав! Хотілося дати відсіч, але сил не було. Бійка значить поліція, а цього він не міг собі дозволити. Довелося стерпіти, але він пообіцяв собі: якщо колись стане власником цього готелю, цих охоронців звільнить першими.
Спроба повернутися провалилася його знову прогнали, погрожуючи поліцією. Бурмочучи під ніс, Іван Петрович сів на лавку в парку. Як так вийшло? Він просто хотів відпочити на риболовлі, а все пішло шкереберть. Риба не йшла лише дрібязок, який він відпускав. Потім пішов дощ, і він посковзнувся біля річки, впавши у воду по пояс. Виліз ледве-ледве, але тепер увесь був у бруді, а ключі десь загубили.
Донька, як на зло, поїхала у відрядження, тож додому його ніхто не впустить. Іван приїхав до Катрусі в гості, хотів зробити сюрприз, але вона якраз збиралася в дорогу. Якби знав заздалегідь, приїхав би пізніше. Адже спеціально взяв відпустку, щоб провести час із донькою.
Тату, вибач, що залишаю тебе. Повернуся швидше, тільки не сумуй. Добре? Катруся обняла батька й поцілувала у щоку.
А чого мені сумувати? На рибалку піду, хіба не для цього приїхав? засміявся він.
А я думала, ти приїхав просто так, побачитися зі мною, надулася Катруся, але одразу посміхнулася знала, що тато жартує.
Збираючись на риболовлю, Іван не перевірив заряд телефону. І не подумав, що опиниться в такій ситуації. Хотів просто переночувати в готелі, поки донька повернеться. Але його навіть не впустили. Хоча ніколи раніше такого не було. Хіба можна судити людину за зовнішністю? Він не пяний, не злочинець просто рибалка. Так, вигляд не ідеальний, і пахне рибою, але хіба це причина так поводитися?
Дивлячись на розряджений телефон, Іван похитав головою. У місті у нього нікого не було. Викликати майстра не вийде, адже квартира на доньку. Телефон мовчав, як заклятий.
Ну що, дідусь, як справи? усміхнувся він сам до себе. Його ніколи так не називали. Дідусь?! Та він ще повний сил! Його колеги б перевернулися, почувши таке.
Незнайомка, що сіла поруч, вивела його з задуми. Жінка літ пятдесяти, привітна й охайна, простягнула йому гарячий паляничок. Чоловік подякував, відчуваючи, як шлунок стискає від голоду.
Бачу, ви вже давно тут. Що трапилося?
Іван розповів про рибалку, дощ, загублені ключі й відмову в готелі.
Напевно, ключі в воді, зітхнув він. Не думав, що так вийде. Все через те, що люди дивляться лише на вигляд.
Жінка кивнула. Вона працювала у пекарні неподалік і вже давно помітила, як Іван сидить самотньо.
Я одразу зрозуміла, що ви не пияка, усміхнулася вона. У вас зовсім інше обличчя.
Боже борони, хитнув головою Іван. У мої роки здоровя треба берегти. Але сьогодні мене назвали «дідом» і вигнали. Вибачте, Наталко, можна ваш телефон? Хочу знайти, де переночувати. Дзвонити доньці не х