Іди геть, бридкий старий! гукали йому вслід, виштовхуючи з готелю. Лише потім усі дізналися, ким він був насправді але було пізно.
Молода адміністраторка, витончена та бездоганно охайна, широко розплющила очі, коли побачила чоловіка років шістдесяти біля рецепції. Він був у потертому светрі, від якого пахло річкою та вогкістю, але його блакитні очі зирнули на неї так знайомо, ніби вона вже десь бачила цей погляд.
Дівчино, заселіть мене, будь ласка, у люкс, промовив він спокійно.
Олеся стиснула губи. Він що, жартує? Такий і в люкс? Його вигляд більше нагадував рибака після нічної здирки, ніж гідного клієнта. Вона вже простягнула руку до тривожної кнопки.
Вибачте, але ми не обслуговуємо таких, як ви, відрізала вона, гордо піднявши підборіддя.
Яких саме «таких»? У вас є спеціальні правила? чоловік здавався справді здивованим.
Він не виглядав як жебрак але цей запах, ця брудна одежа… Та ще й люкс? Олеся злегка скривилася, немов від неприємного присмаку.
Не витрачайте мого часу. Я втомився, хочу прийняти душ.
Я вам чітко сказала вас тут не чекають. Шукайте інший варіант. До того ж, вільних номерів немає. Брудний дядько, а лізе в люкс… додала вона півголосу.
Тарас Іванович знав точно: один номер у цьому готелі завжди залишався вільним. Він уже хотів заперечити, але до нього підійшли охоронці, схопили за руки й випхнули за двері. Потім переглянулися й захихотіли.
Дідусю, тобі й за економ не вистачить. Тікай, поки цілісінький!
Його аж затрясло від образи. Дідусь?! Йому всього шістдесят! Якби не ця клята рибалка, він би їм показав, хто тут старий! Та конфліктувати не став зараз було не до того.
Спроба повернутися закінчилася тим самим його знову вигнали, погрожуючи поліцією. Проклинаючи долю, Тарас Іванович сів на лавку в парку. Як так вийшло? Він просто хотів відпочити на риболовлі, а потім перечекати, поки донька повернеться з відрядження. Та замість цього опинився на вулиці, у брудному одязі, без грошей і з розрядженим телефоном.
Тату, вибач, що залишаю тебе, обійняла його Даринка перед відїздом. Повернусь швидко, тільки не сумуй.
Та я й не збирався. Піду на річку, посиджу з вудкою. Навіщо ж інакше сюди їхав? засміявся він.
А я думала, ти приїхав просто мене побачити, надулася вона, але одразу посміхнулася.
Він не перевірив заряд телефону. Не подумав, що може потрапити в таку ситуацію. А тепер…
Що робити, дідусю? усміхнувся він сам до себе. Так його ще ніхто не називав.
Незнайомка, яка сіла поруч, простягнула йому гарячий паляничок.
Бачу, ви цілий день тут. Що трапилося?
Він розповів про рибалку, дощ, загублені ключі й відмову в готелі.
Напевно, ключі на дні річки, зітхнув він. А все через те, що люди судять по зовнішності.
Я відразу зрозуміла, що ви не пияка, усміхнулася жінка. Вам потрібна допомога?
Якщо можна… телефон? Хочу знайти, де переночувати.
Можете залишитися в мене. У мене скромно, але тепло.
Тарас Іванович був здивований. Він уже змирився з думкою про ніч під відкритим небом.
На ранок він подзвонив доньці. Даринка, дізнавшись, що батька вигнали з готелю, митт