Таксі підїхало до кладовища. Хлопець, що вийшов із машини, підійшов до жінки, яка продавала квіти:
Дайте мені дванадцять волошок!
Розрахувався, схилив голову й пішов між могилами.
Рік тому Олег вважав себе щасливим у нього було кохання. Але одного разу його Оленка не повернулась з дороги.
Лише через місяць він зміг знову дивитись на світ. Друзі-поліцейські допомогли йому встати на ноги.
Біля могили сиділа її мати.
Добрий день, тітко Наталю! промовив він.
Олеже! Жінка кинулась до нього, обняла й заплакала.
А він дивився на фотографію, де Оленка посміхалась.
Трохи заспокоївшись, жінка допомогла йому покласти квіти. Постояли мовчки, потім вона заговорила:
Одружився вже?
Ні. Не можу забути вашу доньку. Наче вона мене кличе.
Жінка сумно похитала головою. Ту годину рік тому вона памятала, як у страшному сні. Лікарня донька на столі і двоє, що стояли перед нею на колінах
Наталя хотіла щось сказати, але, побачивши його обличчя, змовкла.
Олег закінчив академію МВС, два роки служив, недавно став старшим лейтенантом. Жив із батьками.
Після смерті нареченої його родина втратила спокій. Син рік не міг прийти до тями. Сидів у кімнаті, майже не виходив. І цього дня повернувся додому похмурий.
Олеже, будеш обідати? вийшла мати.
Він кивнув і пішов умитись. Сів за стіл. Мати заговорила:
Ми з татом сьогодні на могилці у діда були і раптом змовкла, побачивши його погляд.
Я теж до Оленки ходив.
Сину, рік минув. Її не повернеш, а тобі жити треба.
Не можу, мамо. Вона мене кличе.
Що ти кажеш? перелякалась мати.
Нічого. Знаю, ви хочете онуків, але поки не час.
Він доїв і пішов у кімнату.
Поліцейська робота важка, інше й ночами доводиться працювати. Олег ліг і не помітив, як заснув.
Уві сні Оленка кликала його. Такі сни бували часто, але сьогодні все було інакше наче їй загрожувала небезпека.
Він прокинувся й швидко вийшов у коридор.
Сину, що сталося?
Піду прогуляюсь.
Вийшов із дому, ноги самі понесли його кудись.
У парку він побачив трьох пяних, які чіплялись до дівчини. Вона дивилась на них зі страхом.
Що тут коїться? підійшов Олег.
У її очах зявилась надія.
Тобі чого? ринувся до нього один, але миттєво опинився на землі.
Забирайте свого та йдіть! голос Олега не терпів заперечень.
Ті швидко зрозуміли, що краще слухатись, підхопили товариша й пішли.
Дівчина стояла, схопившись за серце, тремтячими руками дістала таблетку й поклала під язик. Сльози котились по щоках.
Все гаразд, заспокойся, обережно взяв її за плече Олег.
Дякую прошепотіла вона.
Проведу тебе додому.
Дорогою вона трохи заспокоїлась, і він спитав:
Як тебе звати?
Соломія.
Мене Олег. Розкажи, що сталося?
Я гуляю тут щодня лікарі порадили. А ці вона не договорила.
Зрозуміло. У тебе серце хворіє?
З дитинства. Рік тому воно мало не зупинилось. Мені зробили операцію. Зараз краще.
Олег слухав і відчував, як на душі стає легше, наче поруч із ним Оленка.
Підійшли до новобудови:
Тут я живу, сказала вона й сумно посміхнулась.
Радий, що зустрів тебе
Олеже, заходь до нас. Познайомлю з мамою.
А чи не заважу?
Звісно ж ні!
Квартира була затишна, з гарними меблями. Жінка, що вийшла, здивовано подивилась на свою посміхнену доньку й незнайомця.
Мамо, це Олег. Він мене врятував.
Галино Михайлівно, представилась вона й запросила: Заходьте, розповісте.
Готували чай, а Соломія розповідала матері про подію. Коли замовкла, мати похитала головою:
Більше не ходи туди сама. Потім глянула на Олега: А ви як там опинилися?
Серце привело, усміхнувся він.
А де служите?
У поліції.
Тепер зрозуміло, чому так швидко впорались. Вона вагалась, потім спитала: Одружені?
Ні. Її очі засяяли, але зявилась підозра. Вам скільки років?
Двадцять шість.
Підозри посилились. Хороший хлопець, неодружений Вона замовкла.
У мене була дівчина, опустив голову Олег. Загинула рік тому.
Вибачте
Пили чай мовчки. Потім Олег підвівся:
Дякую за чай. Піду вже. Подивившись на Соломію, додав: Давай обміняємось номерами.
Тієї ночі він довго не міг заснути:
Що зі мною? Коли йшов із нею, наче чув, як бється Оленчине серце
Він закрив очі й не міг пригадати обличчя коханої перед ним була Соломія.
Вранці він узяв телефон і набрав номер.
Так? почув здивований голос.
Привіт, Соломіє. Що робиш?
Іду в мага