Та й дитина в сорок один рік! гримнув на Оксану чоловік. У твої роки вже онуками доглядають. Оксанко, годі дурниць!
Добре, тобі байдуже на нашу думку, я це вже збагнув. А про цю дитину ти подумала?
Я не хочу з капельницею під пахвою танцювати на її весіллі!
А якщо з нами щось станеться, поки вона мала? Вирішуй це питання. Інакше ми розлучимося!
Оксана з чоловіком прожили вже двадцять років. Заміж за Тараса вона вийшла зовсім юною, ще студенткою.
Усі ці роки вона вважала його своєю опорою, найближчою людиною. Ніколи б не подумала, що він колись піде проти неї.
Нещодавно в родині розгорівся скандал через несподівану пізню вагітність.
Тарас був категорично проти:
Оксанко, ти з глузду зїхала? На старості літ вирішила ще раз у пелюшки зануритись? У нас троє синів Богдан уже в університеті, а Олег і Ярослав у восьмому класі. Тобі їх мало?
Що діти про нас подумають? Що батьки з глузду зїхали?
Тарасе, я все життя мріла про донечку, наполягала Оксана. Якщо Бог дав дитину, чому вона не має зявитися на світ?
А якщо знову хлопчик, будемо народжувати до пятого? розлютувався Тарас.
А я певна, що буде дівчинка.
Сини теж не підтримали матір. Дізнавшись про вагітність, близнюки Олег і Ярослав однозначно заявили, що свою кімнату ні з ким ділити не будуть.
Старший, Богдан, також висловився:
Мамо, ти сама не боїшся? Раптом щось станеться?
Усе буде добре, запевнила Оксана. Я ж не така вже й стара!
Таке в її житті вже траплялося. Коли Оксана чекала другу дитину, Тарас теж був проти.
Богдану було три з половиною, грошей бракувало. Жили вони з батьками Тараса, і Оксана часто сварилася зі свекрухою.
Але коли лікарі сказали, що будуть близнюки, все змінилося. Свекруха дала гроші на перший внесок за квартиру. Чоловік став уважнішим.
Олег і Ярослав, на щастя, виявилися спокійними дітьми, і Оксана навіть висипалася. Богдан тішився, що зявилися брати, і допомагав мамі.
І цього разу Оксана сподівалася, що все якось владнається.
Але вже на третьому тижні почалися проблеми їй погано ставало прямо на роботі.
Оксана понад десять років працювала майстринею манікюру, звикла до запахів лаків. Тепер її нудило від одного вигляду флакончиків.
Таблетки не допомагали, стан не покращувався, і з роботою довелося зав