Ану пішла на кухню! почула я від чоловіка і серце стиснулося, немов у холодних кліщах.
Марія дивилася на екран телефону. Олег писав уже четвертий раз за півгодини: «Дурна, візьми слухавку».
Вона сиділа за кермом навчальної машини, а інструктор розповідав про паралельну парковку. Телефон знову завібрував.
Дозвольте відповісти? Чоловік турбується.
Звичайно.
Олеже, я за кермом
Чому не береш? Я ж дзвоню!
Не можна говорити під час
Зрозуміло. Права важливіші за чоловіка. Коли додому?
За годину.
А вечерю хто варитиме? Чи я сам?
Інструктор відвернувся, немов не почув.
Зараз приїду, приготую.
От і добре. А то вже думав, що дружина моя тепер пані-начальниця.
Вдома Олег гортав телефон, лежачи на дивані. Вже три місяці, як він залишився без роботи, казав, що це тимчасово, але справи не ладилися.
Ну як там твоя автошкола? Важка наука?
Його голос звучав іронічно.
Нормально. Паралельну парковку вчили.
Ого, серйозно. Ціла наука, так?
Марія зайшла на кухню. У раковині стояв брудний посуд його сніданок.
Олеже, може, розберемо коробки? Вже лютий, а ми ніби тільки вїхали.
Він підвів голову від екрана.
А що там розбирати? Сама впораєшся.
Можна ж разом. І прибрати заодно
Олег підвівся і підійшов ближче. Його погляд став холодним.
Ану пішла на кухню!
Сказав тихо, але так, що аж мурашки пробігли. Не крикнув. Просто вимовив і ця тиша була страшнішою за крик.
Марія завмерла.
Що ти сказав?
Те, що почула! Іди вари вечерю!
Ми ж про коробки говорили
Про що говорили? Ти нудила. Я сказав впораєшся сама.
Щось обірвалося всередині. Не від образу від розуміння. Вона згадала новорічну вечірку в його друзів, де він був душею компанії. Жартував, кокетував, допомагав господині. А в машині потім запитав:
Чого мовчала весь вечір? Ніяково було?
Я не піду на кухню!
Він підняв брови.
Що?
Не піду!
Маріє, не виводь мене. Ми ж нормально розмовляли.
Нормально? Коли востаннє ти зі мною нормально говорив?
Олег відклав телефон.
Які претензії? Я жартував.
Жартував? «Дурна, візьми слухавку» це жарт?
А що, не можна дружині написати?
Можна. Але не «дурна».
Господи, та яка різниця! Ти ж розумієш, що я не зі зла.
Розумію. Тому й мовчала.
Марія сіла на край ліжка.
Ти знаєш, що сьогодні інструктор мені сказав? «У вас міцні руки». Уявляєш? Міцні. А вдома я боюся попросити допомогти з коробками.
Боїшся? Олег засміявся. Та годі тобі!
Боюся. Бо знаю ти знайдеш спосіб показати, яка я нікчемна.
Це ти все вигадуєш!
Вигадую? А памятаєш, як ти при гостях розповідав, що я «в автошколі бавлюсь»?
Та це ж було смішно!
Тобі. А мені соромно.
Олег сів поруч.
Слухай, якщо тобі не подобається, як я говорю
То що?
Двері там, де й були.
Тиша. Марія дивилася на нього. Він не просив вибачення. Не пояснював. Просто вказав на двері.
Добре.
Вона встала. Витягла з шафи валізу. Почала збирати речі.
Що ти робиш?
Те, що запропонував.
Куди поїдеш?
До Софії.
Побігаєш трохи, потім повернешся. Як завжди.
Як завжди?
Жінки люблять драми. Грюкнути дверима, поплакатися подругам.
Марія поклала в сумку документи, косметику, зарядку.
А потім приповзти назад!
Вона дістала з коробки весільне фото вони в РАЦСі, усміхнені.
Отут би ти так зі мною говорив?
Олег глянув на фотографію.
Там були люди.
А тут хто?
Тут сімя. Можна розслабитись.
Марія акуратно поклала фото назад. Застебнула валізу.
Розслабитись Зрозуміло.
Почекай. Давай обговоримо.
Що обговорювати? Ти вже показав, хто я для тебе вдома.
У передпокої вона натягла пальто. Олег стояв босий, у домашніх штанях.
Та годі! Усі свариться!
Ми не сварилися.
Марія взялася за ручку дверей:
Ти просто вирішив, що тепер можеш.
Двері грюкнули. За спиною почулося:
Далеко не втечеш!
Через два тижні прийшло повідомлення: «Заїду завтра, якщо знайду час».
Подруга Софія похитала головою:
Навіщо тобі зустрічатися з ним?
Хочу переконатися, що я маю рацію.
Кафе біля вокзалу. Олег запізнився на півгодини.
Як справи?
Сів, не вибачившись.
Добре.
Де живеш?
У Софії поки що.
Слова «поки що» вирвалися самі стара звичка мякше говорити.
Вдома хаос. Посуд не митий, білизна не прана. Добре, сусідка допомогла з продуктами.
Підійшла офіціантка молода дівчина.
Що замовите?
Дві кави, сказав Олег, посміхаючись їй.