Оксана зі свекрухою сиділи на старому ліжку. Обидві добре вбрані, але в хаті ще було холодно піч тільки-но розтопили.
Нічого, мамо, все буде добре. Ось, прийми ліки.
Оксана гладила її по руці. Свекруха, а не мати. Хоч і звала її так.
Жили вони втрьох: Денис, його мати Марія і Оксана. Вона вийшла заміж пізно, у тридцять, і стала другою дружиною Дениса. Перший шлюб у нього вже розпався.
Свекруха відразу привязалася до Оксани добра, відзивна, як рідна. А Оксана, втративши батьків, знайшла в ній матір.
Змовились, жартував Денис.
Пять років пролетіли. А потім Денис змінився: грубий, запальний, кричав на обох. Виявилося коханка. Приходив пяний, а одного разу заявив, що розлучається. Дав два дні на збори.
Не встигла Оксана нічого зробити, як у двері ввірвалася та сама коханка довгонога, з губами, як подушки, й віями, немов у корови.
Ти мене на це опудало проміняв? Оксана не витримала й засміялася. Щасти тобі, але я не жалкую.
Зате вона весела! А ви з матірю дві баби.
Мене ображай, а матір чому ображаєш?
Заю, а мама ж з нами залишиться? запищало диво, кліпаючи віями. Хай забирає її!
Так, мамо, тобі теж час.
Куди ж я піду? Я тобі всі гроші віддала за квартиру, щоб цей дім збудувати! Марія схопилася за серце.
Ладно, живи, але з кімнати не виходь. Альбіна тепер тут господиня.
Оксана швидко зібрала речі свекрухи. За півгодини вони вже їхали до села, де вона колись росла.
Як житимемо, доню?
Вистачить. У мене заощадження, у тебе пенсія.
У хаті було холодно, але Оксана швидко розтопила піч. Незабаром завітав сусід дядько Микола.
О, сусідка повернулась! А хто це з тобою?
Марія Аркадіївна.
Через тиждень у хаті стало затишно.
Я ж теж селянка, зізналася Марія. Вийшла за містянина, а потім овдовіла. Квартиру продала, щоб синові допомогти А він мене вигнав.
Не плач.
Проминув місяць. Одного разу Оксані подзвонили: Денис загинув у ДТП.
Мамо його більше немає.
Марія заридала. Я винен