Коли о сьомій ранку задзвонив телефон, я вже здогадалася це ж Олесь. Тільки він міг дзвонити в такий час із тоном людини, яка певна, що сонце сходить саме для нього й о пятій ранку.
Та-а-ак? буркнула я, ледве відкриваючи очі.
Оленко, пробач, що розбудив, але мені треба попросити про величезну прихильність.
Я сіла на ліжку. У його виконанні «величезна прихильність» означала або пожежу, або щось із серії «а що як спробуємо?».
Кажи вже, не муч.
Мене відправляють у відрядження до Львова. На два тижні. А Маряна на шостому місяці, лікар казав їй більше лежати
І ти хочеш, щоб я доглядала за твоєю вагітною дружиною? перебила я.
На тому кінці дроту тиша.
Просто щоб поїла, до лікаря сходила, не переживала
Олесю, ти взагалі розумієш, як це звучить?
Розумію, зідхнув він. Але я знаю, що тільки тобі можу довірити. І Маряна тебе обожнює. Каже, що ти як сестра, якої в неї ніколи не було.
Оце так, подумала я. Сестра, яка колись була його дружиною й досі не певна, чи повністю його відпустила.
Я поклала слухавку, але вже за півгодини стояла біля їхніх дверей. Маряна відчинила у піжамі з кошенятами, волосся як у кажана, а животик круглий, як місяць.
Оленко! Я ж не хотіла тебе турбувати, це все Олесь вигадав, зніяковіло посміхнулася вона.
Спокійно, я не з тих, що кусаються. Де твій мандрівник?
У шафі, шукає пару шкарпеток. Чорних. Безуспішно, як завжди.
О, я знаю ці пошуки напамять.
Ти справді прийшла? визирнув Олесь.
Так, але з умовами.
Він насторожився:
Якими?
Не дзвони кожні пять хвилин. Після повернення вечеря в «Шешени». І купи Маряні бельгійські цукерки, бо вона їх хоче ще зранку.
Як ти вгадала? здивувалася Маряна.
По виразі обличчя, усміхнулася я. Вагітні жінки відкрита книга.
Коли він нарешті поїхав, ми залишилися вдвох колишня й теперішня, обидві трохи в недоумінні.
Дивно, так? промовила Маряна, наливаючи мені чай.
Дуже. Але з Олесем дивні речі це норма.
Ми почали проводити дні разом. Я приходила зранку, спекла млинці, прибирала. Дивилися серіали, сміялися, говорили про все на світі.
Скажи чесно, ти ще його любиш? якось пошепки запитала вона.
Я могла б збрехати. Але не їй.
Так. Але вже не так, як колись. Це як любов до старого фото. Болить, але не так гостро.
Вона кивнула.
Я боялася, що ти мене ненавидиш.
Пробувала, засміялася я. Та ти занадто мила для ненависті.
Наступного дня ми пішли до лікаря. Коли на екрані зявилося маленьке серце, Маряна стиснула мою руку.
Бачиш? Ось він.
І я справді побачила крихітне життя, створене з минулого, яке колись було й моїм. Було боляче і водночас спокійно.
Гарнюнчик, сказала я щиро.
Думаєш, Олесь заплаче, коли побачить знімок?
Та без сумнівів. Він і на рекламі плаче, якщо там кіт зявляється.
Ми сміялися. Ми плакали. Ми стали подругами.
Одного вечора, готуючи вечерю, Маряна запитала:
Чому ви розійшлися насправді?
Я поклала ніж.
Ми були як вода й вогонь. Я порядок, він безлад. Я тиша, він гуркіт грому. Любили, але не вміли жити поруч.
А зі мною?
З тобою він знайшов рівновагу. Ти його заспокоюєш. Я ж тільки підкидала дров у вогонь.
Вона усміхнулася крізь сльози.
Ти неймовірна, Оленко.
Ні, просто навчилася не триматися за минуле.
Коли Олесь повернувся, Маряна ледь не звалила його з ніг. Він сипав подяками:
Оленко, ти свята!
Свята, яка чекає на вечерю в «Шешені», нагадала я.
Вони сміялися, а я дивилася на них і раптом відчула так, я все ще люблю цю людину. Але тепер це любов без вимог. Любов, яка вміє радіти за інших.
Ця дитина матиме найкращу тітку у світі, сказав Олесь, розглядаючи знімок УЗД.
Тітку? перепитала Маряна.
Ну звісно, посміхнулася я. Після двох тижнів я вже офіційно частина цієї божевільної, але щасливої родини.
Ти впевнена, що хочеш бути в цьому цирку? пожартував він.
Запізно відмовлятися, відповіла я. Хтось має стежити, щоб ви не назвали дитину Афанасієм.
А що не так з Афанасієм?! обурилася Маряна.
Ми всі троє реготали.
Так я стала «тіткою» для дитини мого колишнього чоловіка та його чудової дружини. І знаєте що? Я більше не почувалася самотньою.
Моя історія, може, і виглядала як сценарій до сільського серіалу, але в ній було все сміх, сльози, ніжність і прощення.
І коли через кілька місяців Мар