**Щоденниковий запис**
Він відмовився одружуватися на вагітній дівчині. Мати його підтримала, але батько став на захист майбутньої дитини.
Тату, є новина. Наша сусідка, Соломія вагітна. Від мене, промовив Дмитро, коли лише переступив поріг.
Ярослав, його батько, на мить завмер, потім спокійно відповів:
То одружся на ній.
Ти жартуєш? Я ще дуже молодий. Не час для сімї, до того ж ми й так не зустрічалися серйозно
Серйозно? батько гірко усміхнувся. Значить, бігати за дівчиною ти вже був чоловіком, а відповідати за вчинки раптом став дитиною. Дуже добре. Більше нічого не сказавши, покликав дружину: Оксано! Іди сюди!
Оксана увійшла до кухні, витираючи руки об фартух:
Що трапилося?
Ось. Наш син зробив Соломію, сусідську доньку, вагітною, а тепер не хоче одружуватися. А сам як завжди, зник.
Оксана навіть не здивувалася. Обличчя її стало суворим:
І він має рацію. Навіщо приводити в дім першу-ліпшу? Сучасні дівчата хитрі знайдуть когось заможнішого, завагітніють, а потім: «Одружся». А потім виявиться, що дитина навіть не його. Нехай зробить тест на батьківство. До того ж, не можна тиснути на Дмитра він ще молодий. Він чоловік, йому було важко встояти. Але ми не зобовязані годувати чужих дітей.
Ярослав глибоко зітхнув і тихо промовив:
А якщо це справді його дитина?
А якщо і так? Хіба ми зобовязані брати відповідальність? Скажи йому зробити тест, а там вже побачимо.
Повернулася до кухні, залишивши Ярослава наодинці з сином.
Знаєш, я теж був молодим, почав він. Кохав одну, а одружився з іншою. Не через кохання, а через відповідальність. Бо бути чоловіком це не лише пристрасть, а й вибір та наслідки. Твоя мати була вагітна. Я не знав, чи зможу бути з нею, але знав одне дитина не була винна. Моя кров, моя совість. І знаєш, Дмитре, попри все ніколи не шкодував, що залишився.
Минуло три місяці. Тест на батьківство дав чітку відповідь: з ймовірністю 99,9% Дмитро був батьком дитини Соломії.
Ну й що? сердито видихнула Оксана, коли Ярослав поклав перед нею папір. Так, це його син. Але це не означає, що Соломія тепер буде жити в цьому домі. Вона сюди не ступить! Я сказала!
Дмитро сидів, не піднімаючи очей на батька. На його обличчі читався вибір: він був на боці матері. Мовчки стиснув кулаки, але не промовив ні слова.
Ярослав повільно підвівся зі столу:
Раз ви обоє вже ухвалили рішення, тепер послухайте моє.
Промовив тихо, але твердо:
Поки я живий, мій онук не буде мати потреби ні в чому. Куплю ділянку, збудую будинок, і він мій онук отримає все, що я здобув. А ви обоє можете забути про мою допомогу. Відмовляюся брати участь у цьому соромі. Дмитре, відтепер ти мені не син. Все моє буде належати хлопчикові. Жодної гривні від мене не отримаєте.
Оксана вибухнула:
Ти збожеволів? Ти виганяєш власного сина?!
Ярослав не відповів. Повернувся і вийшов, ігноруючи крики та прокльони. Дмитро стояв серед тиші, не вірячи в почуте. Але знав одне: якщо Ярослав так сказав він так і зробить.
**Урок:** Чоловік мусить відповідати за свої вчинки, бо справжня честь не в тому, щоб бігти від відповідальності, а в тому, щоб вистояти під цією вагою.