Той зими батько покинув родину заради іншої жінки, коли його доньці Галі було лише чотири роки. Він вийшов із хати після Нового Року, промовив дочку пробач і зачинив двері. Мати сприйняла це спокійно, ніби чекала на ту мить. У її родині жодна жінка не мала щасливого подружжя. Та через кілька тижнів вона випила всі пігулки діазепаму та парацетамолу, що знайшлися вдома, і заснула назавжди.
Зранку Галя довго трясла матір, поки не втомилася. Потім зїла шматенько хліба з варенням і знову спробувала розбудити її. Знесилена, пригорнулася до неї й сама заснула.
Січневі дні минають швидко. Коли дівчинка прокинулась, вже смеркало. Від холоду вона тулінця до матері ще дужче, але від того стало ще холодніше. Раптом Галя зрозуміла той лід йде від неї. Гіркі сльози обпалили її обличчя.
У двері хтось увійшов. Дівчинка метнулася це була Оксана, мамина молодша сестра.
Галю, ти тут? Де мама? Я цілий день дзвоню, чому вона не бере?
Дівчинка вхопилася за її кожух і потягнула до кімнати. Вказувала пальцем, кричала Але жодного звуку не лунало. Лише сльози й німі рухи губами.
Оксана не мала дітей, тому чоловік покинув її через пять років подружжя. Відтак вона любила небогу, мов рідну дитину. Коли сталося лихо, вона оформила опікунство і забрала Галю до себе. Три роки лікувань не повернули дівчинці голосу.
Того року зима прийшла рано. На Андрія впав сніг справжній, хрусткий. Галя з подружками цілий день каталась на санчатах у Шевченківському парку, ліпила сніговиків, робила янголят.
Досить, додому. У тебе вся одежа в снігу, а рукавички як льдинки. Забіжимо ще в магазин за молоком, поспішала Оксана.
Біля входу в магазин сидів рудий кіт. Він пильно дивився на людей, немов знав щось таке, що іншим було недоступно. Галя присіла біля нього й погладила. Вказала тітці, щоб ішла сама.
Гаразд, я швидко, але не відходь!
Кіт вигнув спину від задоволення й почав муркотіти. Дівчинка притиснула його до себе, і раптом її обличчя знову стало мокрим від сліз. Кіт почав облизувати її щоки, чхав і знову лизав.
Фу, кицька брудна! Оксана потягнула Галю до машини.
Дівчинка виривалася, але тітка посадила її на заднє сидіння. Кіт підійшов до авто й дивився на Галю, жалібно нявкаючи.
Він тепер мій, а ми його покидаємо, прошепотіла дівчинка, розмазуючи сльози по вікну.
Ти щось сказала? Повтори! голос Оксани затремтів.
Ми не можемо його покинути! Він помре! вигукнула Галя.
Оксана вистрибнула з авто, підхопила кота й сіла поруч із небогою. Переляканий рудий вчепився кігтями в її кожух, але, побачивши Галю, стрибнув їй на коліна й завмер.
Якби ти сказала раніше, я б давно подарувала тобі кота, усміхнулася Оксана.