Не забувай, що мешкаєш у моїй хаті й усе життя тут прожив. Знову за своє? Тепер до смерті будеш мені це нагадувати?
Тетяна та Олег були одружені вже десять років.
У Тані були мати й вітчим, який виховував її з трьох років.
Молодший брат Тані, Богдан, теж не був йому рідним.
Тільки сестричка Марічка його кров. Але він ніколи не ділив дітей на своїх і чужих.
Коли Таня вийшла заміж і переїхала до чоловіка, Марійці було вісім.
З вітчимом Олег знайшов спільну мову одразу. Не дивно Василь Іванович умів знайти підхід до будь-кого: чи то до сусідських дітей, чи до дорослих.
Він говорив на рівних, знаходив спільні теми.
Про тещу Олег теж не мав нічого поганого сказати, але з Василем Івановичем зблизився відразу й почав називати його татом.
Його власного батька вже не було.
Мати поїхала до бабусі, захворіла і залишилася там. Будинок відписала синові.
Таня з Олегом все переробили під себе. Допомагав Василь. Мати Тані буркотіла не розуміла, як можна покинути місто заради села.
Мамо, це ж містечко. Центр з пятиповерхівками є.
А ти в хаті. Околиця отже, село
Минуло десять років. У них підростали син і донька. Брат Тані, закінчивши навчання, залишився у великому місті. Молодша сестра вийшла заміж. Житла не було, тому вони орендували. Квартиру оплачували мати й батько Марійки.
Нехай живуть у нас, запропонував Василь дружині.
Не проти, але треба поговорити.
Про що?
Нащо ти змінив роботу?
Вже обговорювали. Діти самі заробляють. Мені важко на двох роботах, після хвороби ще гірше. Витрат менше.
Марійці потрібна квартира.
У неї чоловік є.
Не забувай, що мешкаєш у моїй хаті й усе життя тут прожив.
Знову почала. Тепер до смерті будеш мені це докоряти?
Вибирай! Працюй на квартиру доньки!
Який вибір? Працювати чи що?
Іди.
Не зможу так.
Тоді розлучення. У тебе є будинок.
Будинок? Ти бачила, у якому він стані?
Мене не цікавить. Ти ж не хотів продавати.
Василь Іванович мовчки зібрав речі.
Забирай все, інакше викину.
Майже все життя прожили. Тобі на пенсію через рік. Мені вже шістдесят три.
Краще б мені молодшого знайти. Дарма тоді погодилася. Хто б мене з двома дітьми взяв?
Це ти про дітей? Заберу решти протягом тижня. Потерпи
Мамо, де тато?
Ти ж знаєш, що він тобі не батько.
І що? Він мій батько. Іншого немає.
Ми розійшлися. Сюди переїжджає Марійка з чоловіком.
Що? А тато де?
У своєму селі.
І Марійка погодилася слабого батька туди відправити? Як ти могла?
Чого ти так переймаєшся?
Це не по-людськи. Богдан знає?
Нащо йому? Він далеко. А ви навіщо приїхали?
Так, заїхали перед відпусткою. Потім до Богдана хотіли заїхати.
А від мене чого? Мені гроші на ремонт треба. Сестра вагітна. Тож нічого не дам. Дітей привезли? Мені ніколи з ними.
Нічого не треба. Гроші є, діти їдуть із нами. Ми не за цим. Коли ти збиралася сказати про розлучення?
Нащо вам? Він лише Марійці рідний.
Коли нас любив і годував був рідним, а тепер чужим?
Не тобі мене судити! Я для вас старалася!
Олег вийшов, коли почув, що батька вже немає. Ледве додзвонився Василь Іванович рідко брав телефон.
Звичайно, не мені. Він для нас старався. Час покаже.
Тетяно, ходімо. Олег узяв її за руку. Я все знаю. Діти вже в авто. Їдемо до діда.
Знаєш? Їдемо.
Так. Ледве вивідав. Не хотів казати.
Молодець. Я ж не знала адреси. Нам ніколи не казали.
Василь Іванович зустрів їх біля старої хати.
Діду, а в тебе зла бабуся в хаті? засміялися онуки.
Ні. Вона в місті.
Таня й Олег теж засміялися. Жарт вдався, хоч у батька на душі було важко. Він радів їхньому приїзду, але болю не приховував.
Нащо ви мене знайшли?
Як тут жити? Ми приїхали все вирішити. Чому не сказав?
Нащо вас турбувати? Дружина все пояснила. Я зрозумів.
І я її зрозуміла. Як ти тут житимеш? Літо ще нічого, а зима? Речі перевіз?
Усе. Тут лише старий посуд залишився. Але нічого. Як вийшло, так і буде.
Ні. Збирайся. Їдемо до нас.
Не можу. Я не сам.
Бачимо. А ми якраз хотіли собаку взяти. Діти просять.
Підкинули щеня
Беремо його теж. Буде сторожем.
Батько не плакав. Просто сльози самі котилися.
Тату, ми завтра їдемо на відпочинок. Ти тут керуй. Ось твоя кімната. Продукти є, магазин поруч, гроші залишили. Заїдемо до Богдана. Будь на звязку
Тату, ми повернулися! гукнула